Сьогодні буде нелегкий день. Адже я поїду до мамиі мені потрібно буде поїхати в універститет, щоб здати документи і екзамени.
Я встала з ліжка, вмилася, одягнулася, і пішла вниз на кухню. За столом сиділа тітка і снідала.
-Доброго ранку тітко.
-Привіт люба, як спалось?
-Добре, а де тато?
-Він в вітальній, дивиться телевізор, чекав коли ти прокинешся, щоб поїхати до мами.
-Гаразд, дякую
Коли я зайшла у вітальню, то побачила тата, він сидів на дивані перед великою плазмою і дивився новини.
-Привіт тату.
-Привіт доню.
-Я вже готова, коли ми поїдемо до мами?
-Якщо ти хочеш , то можемо прямо зараз.
-Добре, їдьмо.
*****
Ми приїхали на великий цвинтар, місця тут справді багато, могили займають приблизно половини всієї території.
Могила мами стоїть збоку під великою березою. На пім'ятнику зображене фото мами і надпис, Аліна Адамсон, вона була дуже вродливою.
-Ти дуже схожа на неї доню - сказав тато і поклав свою руку на моє плече.
Я почала чильно плакати, і закрила руками лице. Мені стало соромно, що я нарікала на маму, за те що я була в інтернаті, і росла без неї.
-Мамо, пробач мене. Я завжди думала, що ти мене не любила, оому і покинула. Мені соромно за те, що я думала і називала тебе поганою людиною, і матір'ю.
-Доню ти не винна, не плач. Мама пишається такою хорошою донькою, як ти. Тепер ми разом і все буде добре. Ходімо нам потрібно їхати бо запізнимось в університет.
-Бувай мамо, я ще приїду до тебе.
Ось ми з татом вже покинули територію цвинтаря, тепер потрібно їхати в університет. Настрій в мене зараз жахливий, так само як і мій стан, мені дуже погано.
*****
-Добрий день. Я директор університету, містер Макконалі.
-Добрий день. Я Рейчел Адамсон, і я хочу навчатись у вашому університеті, на факультеті журналістики.
-Я радий бачити тебе в нашому навчальному закладі. Бали в тебе хороші, і вступний тест, який ти тількищо написала, ти здала на відмінно. Чекаю тебе на навчанні в вересні.
-До побачення містер Макконалі, дуже дяку.
-Бувай, хай щастить.
*****
Ось ми з татом вже вдома. Сидимо разом з тіткою за столом і вечеряємо.-Доню, ти молодчина. Це один з найкращих університетів Вашингтона, я пишаюсь тобою.
-Дякую тату, сьогодні ми з тобою гарно провели час.
-Рейчел, дивись, що в мене для тебе є.
-Тітонько, що це?
-Це твій новий телефон, для того щоб ми завжди могли бути на зв'язку. Мій номер, і номер тата там вже записані.
-Тітко, дуже тобі дякую. - сказала я , і обняла тітку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прости за ложь💗
RomansaРейчел, життя ніколи не жаліло її, вона виросла в інтернаті. Після випуску вона мала надію на нове життя, на щастя, але в житті не все так просто. Чи зможе вона пробачити того, хто колись завдав їй стільки болю?