Прости за ложь💗

Частина 7

Ось і пройшло це нелегке літо. Весь цей час, я намагалася уникати будь яких контактів з Домініком, хоча мені це давалось нелегко, та все ж таки я старалась його до себе не підпускати.

Сьогодні перший день навчання в інституті. Три дні тому Софі виповнилося вісімнадцять років, і тепер вона живе з моєю сім'єю, тітка і тато її радо прийняли. Ми тепер будемо разом вчитись на факультеті журналістики, так як ми завжди мріяли. Мій тато поговорив з директором інститута, і Софі здала вступні тести.

Ось зараз ми вже стоїмо в великому коридорі, та шукаємо розклад нашої групи.

-Софі, ходімо, в нас зараз література.

-Ходімо.

Коли я ми обернулися, щоб йти на пару, то в подругу врізався якийсь хлопець. На вигляд дуже симпатичний. Русе волосся, широкий на плечі, високий на щріст. А Софі навпаки має каштанове волосся, струнку фігуру, і вона невисока на зріст.

В руках в хлопця були якісь книжки, і вони всі впали вниз.

-Ой вибач, я тебе не помітила.- сказала Софі.

-Нічого, це моя провина, я дуже скоро йшов, і тому врізався в тебе.

Від лиця Софі:

Він такий гарний, цікаво скільки йому років.

-Давай я тобі допоможу все зібрати- запропонувала йому я, і почала збирати книжки.

-Дякую, а у тебе зараз яка пара?

-Література, а в тебе?

-Також. Ти на журналіста вчишся?

-Так. А ти?

-О, який збіг, я також. До речі я Ден.

-Я Софі, а це моя найкраща подруга Рейчел.

-Дуже приємно.

-Нам також- сказала Рейчел.

Від лиця Рейчел:

Ден виявився хорошим хлопцем. Я помітила, що він сподобався Софі. Якщо в них будуть якісь стосунки, то я буду дуже рада за них.

Вже коли ми були біля кабінету, то я побачила знайомий силует, і він йшов в мою сторону.

-Привіт Рейчел. О яка зустріч, привіт Софі. - сказав Домінік.

-Софі, ви йдіть з Деном, а я зараз прийду.

-Ти впевнена?

-Так.

-Добре, якщо що , то клич.

-Домінік, сого тобі? Я поспішаю.

-Куда?

-Взагаліто на пари.

-Не переживай, встигнеш. І ми тепер разом вчимось, не уникай мене.

-Я думаю не варто, і давай вдамо, що ми не знайомі.

-Але чому? Я знаю, що дуже тебе образив, але давай будемо хоча б друзів.

-Я тобі не вірю, той хто зрадив один раз, зрадить ще раз.

-Ти помиляєшся, і я тобі доведу це.- сказав Домінік і пішов геть.

Коли я зайшла в кабінет, то Софі сиділа за партою і чекала на мене. А на попередній парті сидів Ден з якимось хлопцем.

-Що це було? - спитала стурбована Софі.

-Знову просить пробачення.

-Можливо він дійсно жаліє за скоєне?

-Я йому не вірю, будь ласка давай більше не будемо про це.

-Добре, як скажеш.

Ден повернувся до нас.

-Дівчата знайомтесь це Адам, мій брат.

Адам світловолосий хлопець, з голубими очима, також гарний як і Ден.

-А це Софі і Рейчел.

-Приємно познайомитись дівчата.

-Нам також- сказала я і посміхнулася, Адам також у відповідь посміхнувсі до мене і підморгнув мені.

Всі інші пари пройшли спокійно. Домініка я більше не бачила. Я , Адам, Софі і Ден, щавжди були разом. Мені здається , що Софі також сподобалася Дену..

-Ти зараз додому?- спитав в мене Адам.

-Так.

-Давай я тебе відвезу.

-Але я йду з Софі.

-Вони з Деном пішли гуляти.

-А ну тоді ходімо.

І саме в цей момент, коли я сідала в машину Адама, то я побачила Домініка, і він дивився на мене і зжимав кулак. Можливо ревнує? Але щоб ревнувати потрібно любити, але він не вміє любити.

*****

-Ось ми вже і приїхали.

-Дякую, що підвіз.

-Ти в суботу вільна?

-Так.

-Давай сходимо кудась. Ти не проти?

-Ні, не проти, я згодна.

-От і добре.

-Бувай.

-Папа.

Нареші я вдома. Перший день навчання мені сподобався, тому що я знайшла нових друзів. А щодо Домініка, то мені байлуже, хай робить що хоче, це його життя, тільки нехай мене не рухає, навіть нехай не говорить до мене.