Сьогодні моєму синочку виповнилося 5 рочків. З кожним днем він все більше стає схожим на свого батька.
Зараз ми збираємося з ним в парк розваг, святкувати його день народження.
Адам сьогодні на роботі, і я цьому дуже рада, тому що хоч день проведу без нього, хочу цей день провести вдвох з синочком.
-мамо, коли ми підемо в парк?
-синку, зачекай 5 хвилин, я візьму сумку і підемо.
-добре матусю.
В одну руку я взяла сумку, в іешу руку сина і ми пішли.
Через пів години ми вже були біля парку.
-мамо, давай купимо морозиво.
-гарна ідея, давай.
Ми підійшли до вагончика з морозивом.
-який гарний хлопчик- сказала продавець.
-дякую.
-а як тебе звати?
-Домінік.
-вибирай морозиво, яке ти хочеш?
- я хочу шоколадне.
-ось, візьми.
-дякую.
Я заплатила за морозиво і ми пішли до карусель.
-мамо, а я справдітакий гарний?
-звичайно мій хороший, такий гарний, як твій тато.
-тато Адам?
-ні, Адам тобі не рідний тато. Твого тата також звати Домінік, але він далеко від нас.
- а чому він не з нами?
-так вийшло, я розкажу тобі, коли ти виростеш.
-але я вже виріс.
- я знаю, але потрібно ще трішки підрости. - я не хочу ранити почуття сина, можливо він потім забуде про цю розмову, а зараз краще перевести тему.
-Домінік, дивись, які гарні м'ячики, давай купимо тобі один.
-давай купимо голубий.
-доброго дня, дайте нам будь ласка ось цей голубий м'ячик- звернулася я до продавця.
-ось, візьміть.
-дякую.
Після чотирьох годин розваг з сином настрій був прекрасний. Ми катались на гірках, машинках, колесі і на інших качелях, а потім ще пішли гуляти по парку.
-синку, тобі сподобався день народження?
-так, дуже.
-давай підемо в кафе.
-давай.
Коли ми виходили з парку, тов Домініка з рук випав м'ячі покотився на дорогу, а він побіг за ним.
-Домінік, стій, не біжи!!!
-мій м'ячик, мамо я його дожену.
-Домінік, зупинись- я почала бігти за ним і на щастя встигла зупинити.
-синочку, не треба бігти за ним, я дуже злякалася.
-це ж твій подарунок, але тепер його нема.
-я тобі куплю ще кращий, але більше так не роби.
-добре матусю, вибач , що змусив тебе хвилюватися.
-головне, що з тобою все добре, ти в мене вже такий дорослий.
Раптом у мене задзвонив телефон.
-ало.
-ало , кохана, ви де? - це Адам.
- ми гуляємо, не називай мене кохана, я тебе вже просила.
-але я кохаю тебк.
-дай мені хоча б один день споко- сказала я і вибила. Він зруйнував моє життя, хай не думає, що я змирилася.
-Домінік, зачекай, йди повільнішк.
-добре мамо.
В цей момент, чоловік, який йшов перед нами зупинився і повернувся до нас лицем.
-невже це тиии??? - після цих слів в очах потемніло, все, що я пам'ятаю - це крик сина.
-мамо, матусююю!!!!!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прости за ложь💗
RomanceРейчел, життя ніколи не жаліло її, вона виросла в інтернаті. Після випуску вона мала надію на нове життя, на щастя, але в житті не все так просто. Чи зможе вона пробачити того, хто колись завдав їй стільки болю?