Прости за ложь💗

Частина 18

Сьогодні моєму синочку виповнилося 5 рочків. З кожним днем він все більше стає схожим на свого батька.

Зараз ми збираємося з ним в парк розваг, святкувати його день народження.

Адам сьогодні на роботі, і я цьому дуже рада, тому що хоч день проведу без нього, хочу цей день провести вдвох з синочком.

-мамо, коли ми підемо в парк?

-синку, зачекай 5 хвилин, я візьму сумку і підемо.

-добре матусю.

В одну руку я взяла сумку, в іешу руку сина і ми пішли.

Через пів години ми вже були біля парку.

-мамо, давай купимо морозиво.

-гарна ідея, давай.

Ми підійшли до вагончика з морозивом.

-який гарний хлопчик- сказала продавець.

-дякую.

-а як тебе звати?

-Домінік.

-вибирай морозиво, яке ти хочеш?

- я хочу шоколадне.

-ось, візьми.

-дякую.

Я заплатила за морозиво і ми пішли до карусель.

-мамо, а я справдітакий гарний?

-звичайно мій хороший, такий гарний, як твій тато.

-тато Адам?

-ні, Адам тобі не рідний тато. Твого тата також звати Домінік, але він далеко від нас.

- а чому він не з нами?

-так вийшло, я розкажу тобі, коли ти виростеш.

-але я вже виріс.

- я знаю, але потрібно ще трішки підрости. - я не хочу ранити почуття сина, можливо він потім забуде про цю розмову, а зараз краще перевести тему.

-Домінік, дивись, які гарні м'ячики, давай купимо тобі один.

-давай купимо голубий.

-доброго дня, дайте нам будь ласка ось цей голубий м'ячик- звернулася я до продавця.

-ось, візьміть.

-дякую.

Після чотирьох годин розваг з сином настрій був прекрасний. Ми катались на гірках, машинках, колесі і на інших качелях, а потім ще пішли гуляти по парку.

-синку, тобі сподобався день народження?

-так, дуже.

-давай підемо в кафе.

-давай.

Коли ми виходили з парку, тов Домініка з рук випав м'ячі покотився на дорогу, а він побіг за ним.

-Домінік, стій, не біжи!!!

-мій м'ячик, мамо я його дожену.

-Домінік, зупинись- я почала бігти за ним і на щастя встигла зупинити.

-синочку, не треба бігти за ним, я дуже злякалася.

-це ж твій подарунок, але тепер його нема.

-я тобі куплю ще кращий, але більше так не роби.

-добре матусю, вибач , що змусив тебе хвилюватися.

-головне, що з тобою все добре, ти в мене вже такий дорослий.

Раптом у мене задзвонив телефон.

-ало.

-ало , кохана, ви де? - це Адам.

- ми гуляємо, не називай мене кохана, я тебе вже просила.

-але я кохаю тебк.

-дай мені хоча б один день споко- сказала я і вибила. Він зруйнував моє життя, хай не думає, що я змирилася.

-Домінік, зачекай, йди повільнішк.

-добре мамо.

В цей момент, чоловік, який йшов перед нами зупинився і повернувся до нас лицем.

-невже це тиии??? - після цих слів в очах потемніло, все, що я пам'ятаю - це крик сина.

-мамо, матусююю!!!!!