Сьогодні зранку морозило
І холод ніжки обійма,
І душу наче підкосило,
Та й заболіла голова.
Бо кожен ранок й кожен вечір
Вже дуже холодно стає.
І не спаде вуаль на плечі
Та й сонце більш не грітиме.
Туман, морози все розносять.
Всю душу в мені виверта,
Неначе всю оцю природу
Накрила сірая імла.
І ненаситна-ненаситна
Наче ніколи не пройде,
Наче рукою льодяною
Весь усе-всесвіт обійме.
Ворожий світ. Мовчить повітря
І тиша наче теж мовчить.
Ні, не мовчить, а просто зникла:
Згубилась, ділась десь умить.
І сірий день, і сірий ранок,
І вечір сірий постає,
Та помаранчевий світанок
Щодень нам руку подає.
В цю пору рук нам не дістатись,
Та коли вже прийде весна
Руками усіма відразу
Обійме зтанута земля.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
Thơ ca- А що, якщо ти долетиш до зірок, а там - нічого? - А що, якщо долечу, а там - все? © "Земля майбутнього"
