Чому скажіть будь-ласка так буває?
Відірвеш слово - відпаде повік.
Чому горобчик цей із рук як вилітає -
На його лови може піти вік?
Язик, як помело.
Чому я це зробила?
І як тепер загладити вину?
Скажу найлегше - я тебе любила.
І досі... Зараз я тебе люблю.
Прудка та пташка швидко полетіла.
Наврядче я її наздожену.
Якби ж у мене тільки були крила,
Забрала б те за що себе виню.
Пробач тепер. Ти знаєш і я знаю.
Ми знаємо удвох і що з того?
Виню себе, гризу себе, картаю.
Це все язик. Язик, як помело.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
Poesía- А що, якщо ти долетиш до зірок, а там - нічого? - А що, якщо долечу, а там - все? © "Земля майбутнього"
