десь гряне дощ із градом,
я чорний чай доп'ю твій заразом,
що вихолов, а ти пішла,
своє тепло навік полишила.
гравій уп'ється в тіло,
коли послизнусь, упаду.
лиш тоді мені б заболіло,
та я стану собі й піду.
я сліди твої проігнорую,
парком вечірнім гуляючи.
ти сквером тікала відчайдушно,
забувши сказати дощу.
разом з вітром осіннім
твої зітре всі послання;
замете пилом, змиє водою,
ковдрою з листя загорне гнилою.
якби́ навіть не вітер, то люди,
проходячи там просто так.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Clipped Wings
Poetry(Одного разу, однієї ночі) Хтось знайде собі прихисток тут, А можливо, звільниться від пут. Підрізані покоління крила Ще й ланцями зв'язані безсилля.
