Поволі тану, як сніг торішній.
Усе вивітрює, розсіює, здуває.
Як щебіт в лісі пташиний вгаває,
Коли звук сокир розчується різкий.
Розчиняюся, мов цукор в чашці,
Не чаю, а таки гірчиці.
Мов луна, зникаю в горах,
Як тінь осіння,- у лісах.
Як течія невтомна точить
Кремінь, що на дні лежить...
Мов туман при зустрічі із сонцем,
Осідаю золотом в траві,
Як чорнота нічная перед ранком,
Вгасаю зіркою на небі;
Зливаюсь фарбами із тлом,
Як камрад з прохожим.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Clipped Wings
Poetry(Одного разу, однієї ночі) Хтось знайде собі прихисток тут, А можливо, звільниться від пут. Підрізані покоління крила Ще й ланцями зв'язані безсилля.
