під тінню вíльхов

10 1 0
                                        

можна хоч помріяти в алькові?
в далекім шелесті обіймів листя.
схиливши голову під тінню вíльхов,
це все сон, це все мені лиш сниться.

торкнуся каменю, блукаю поглядом.
плетива лози, вино із вітром,
в склі й на серці сонце грає.
а що як це все справжнє?

зітхну до себе, я блукаю поглядом.
в зорях тонуть мої лати,
в оксамиті хвиль солодкого з солоним,
я поділюся попри втрати.

впаде сонце, мовлю лиш губами,
у сні чи наяву я гріюся думками,
в альковах, перш ніж взнаєш,
мене там вже немає.

не спіймаєш, як блукаю поглядом,
як женуся за вітром сіверким.
на стіні ловлю сонячних зайчиків,
крізь мої пальці тікають тремтячі.

Clipped WingsWhere stories live. Discover now