Червона Павутина

Частина 12: Удар у відповідь

  Двері, що вели надвір, як і очікувалось, були відкритими. Ленс стрімголов біг по коридору, щоб розповісти про все Рею та Дарву. Туман з вулиці, здавалося, вливався в коридор. Ленс пірнув в стіну густого диму. Пробігши всього декілька метрів, перед ним відкрилася жахлива картина: скрізь лежали мертві тіла одягнені в ті самі накидки, як два чоловіка всередині. Ленсу стало страшно, чи не сталося нічого з його товаришами. Він побіг вперед вдивляючись в туман. З глибини почали доноситись звуки бою і Ленс направився туди. Діставшись джерела шуму, він побачив як Рей боровся з персоналом в накидках, а спину його прикривав Дарв. Рей боровся своїми кинджалами, які використовував на арені, а в Дарва в руках був… ‘’Меч Змія?’’. Часу думати не було, Ленс побіг вперед, щоб допомогти друзям, адже ворогів було набагато більше. Рей та Дарв побачивши його дуже зраділи. Дарв потягнувся до сумки біля своїх ніг, і дістав звідти косу Ленса. Він кинув косу її володарю. В складеному вигляді вона мало чим нагадувала бойову зброю, але як тільки вона потрапила до рук Ленса, лезо складене до ручки розігнулося, а сама ручка видовжилася до своєї звичної довжини. Тепер Ленс також був озброєний і він приєднався до боротьби. Через декілька хвилин бійки всі люди в накидках лежали навкруги. Струмочки крові текли по вуличкам викладеним бруківкою і зникали далі в тумані.
- Що там було за тими дверима? – запитав Рей, коли вони впевнились, що розправились з усіма.
- Пастка, - відповів Ленс.
- Я так і знав, - промовив Дарв, ховаючи меч в свою сумку.
- Звідки в тебе цей меч? – все ж запитав Ленс.
- Я забирав зброю усіх твоїх суперників на цьому турнірі. Вона ж їм все одно не знадобиться. Я хотів її вивчити, щоб вдосконалити твою косу, але схоже вона стала в пригоді трішки в іншому плані, - з легкою посмішкою відповів Дарв.
- А де Акума? - запитав Рей.
- На дні безодні. Він і був пасткою, - злісно відповів Ленс.
- То він і є тим представником?
- Більше того, він син Кумо.
- Нічого собі! - відреагував Дарв.
- І що ми будемо робити? – поцікавився Рей.
- Тікати. Тепер за нами полюють всі, хто знаходиться на території Кумо, - підкреслив Дарв.
- Ні. Я не піду нікуди без Еліз, - заявив Ленс.
- Та звідки ти знаєш чи вона взагалі хоче звідси йти?
- Знаю. Її тут насильно тримають. Все через гроші та владу. В неї дуже впливові батьки, - відповів Ленс.
- І який в нас план? – запитав Рей.
- Переб’ємо усіх хто стане на шляху і я ось цим, – сказав Ленс обертаючи в руках свою косу, - знесу йому голову.
- Мені все подобається, - відповів Дарв з посмішкою на обличчі.
- Ну я все одно нікуди не дінусь, - підтримав їх Рей і також усміхнувся.
  Дарв накинув на плечі свою сумку, попередньо витягнувши звідти пластинчастий меч ‘’Змія’’, і вони побігли вуличками до арени. Впродовж усього шляху вони боролися з усе тими ж чоловіками в накидках. Рухаючись прямо до арени, вони залишали за собою кривавий слід, не жаліючи нікого з нападників. Вони нарешті дісталися арени, але двері були зачинені і не хотіли відчинятися.
- І що будемо робити? – роздратовано запитав Рей.
- В мене є ідея, - сказав Дарв.
- Ми тебе уважно слухаємо, - відреагував Рей.
- Ленс. Потрібна твоя допомога, - повернувся до Ленса Дарв.
- В чому? – запитав Ленс.
  Дарв скинув з плечей сумку і в ній задзвеніла зброя. Відчинивши її він дістав звідти катану.
- Це катана ‘’Самурая’’? – поцікавився Рей.
- Саме так, і вона нам тут може стати в пригоді, - відповів Дарв.
- Це ж як? – не зрозумів Рей.
- Ленс. Бери її, і з усієї сили увіткни її в стіну. Отам біля завіси, - почав Дарв.
- І чим це нам допоможе? – запитав Ленс прямуючи з мечем до завіси.
- Вона вібрує коли лезо знаходиться під тиском. Якщо ти увіткнеш його в стіну, і ми всі на нього натиснемо, то змусимо його вібрувати достатньо сильно. Такі сильні вібрації на такій масивній стіні залишать величезні тріщини, - з хитрою посмішкою сказав Дарв.
- Не знаю що це нам дасть, але я тобі довіряю, - відповів Ленс, і з усієї сили увігнав лезо в стіну.
  Катана була настільки гострою, що пронизала бетонну стіну, наче ніж масло. Після цього вони всі троє почали штовхати ручку катани, яка залишилася стирчати зі стіни. Лезо всередині завібрувало. Наступної миті по стіні потягнулися тріщини, як і казав Дарв, тріщини тягнулися вгору та в усі боки, але дві найбільші потягнулися до завіс, на яких трималися величезні двері.
- Ці двері настільки важкі, що завіси вкручені в сітни, вже створюють величезний тиск. А коли ми пустили по них такі тріщини… - почав розповідати Дарв і наступної миті почувся гучний звук.
  Величезні двері почали нахилятися і завіси, відірвавши шматок бетону на які кріпилися, відділилися від стіни. Ленс, Дарв та Рей одразу побігли в інший бік. Двері з гуркотом впали на землю, і підняли в повітря величезні хмари пилюки. Здавалося від такого падіння, туман навколо розвіявся. Вхід в арену відчинився і команда рушила всередину. В кінці коридору, вони викликали ліфт, котрий вів донизу. Двері ліфту відчинилися і вони увійшли всередину. Після недовгої поїздки трійця потрапила в знайомий коридор, в якому була купа дверей у ті самі бульбашки. Це приміщення де проходило те, перше зібрання. Вони побігли вперед по коридору. По дорозі вони зустрічали все тих чоловіків в накидках. Розібравшись з усіма ворогами, вони добігли до кінця коридору і ввійшли в розташовані там двері. За ними були сходи, які вели як вгору, так і вниз. Команда рушила вниз і знайшла двері, які знаходилися на рівні з балкончиком з якого говорив свою промову Кумо. Двері на цьому поверсі були не такими як на інших, а броньованими. Ленс разом з Реєм вирішили одночасно вдарити їх ногою з розбігу і двері піддались, і вилетіли в перед. За ними був коридор, але він не освітлювався ніякими світильниками чи підсвічниками як раніше. В далі виднівся той самий прохід, що вів на балкон Кумо. Діставшись туди, команда побачила, що в іншу сторону вів ще один коридор. По ньому Кумо йшов, щоб дістатися до своєї сцени. Вони рушили прямо тим коридором. Він був дуже довгим, і тільки де не де освітлювався підсвічниками. В кінці коридору були сходи, які вели вгору. Трійця почала бігти вгору по сходам і через декілька хвилин вони побачили світло з вулиці. Вибігши на поверхню Ленс побачив величезний розкішний маєток. Вони знаходились на доріжці викладеній бруківкою, схожою на ту, якою викладені вулички навколо арени. Стежка виляла через садок з різноманітними живими кущами та деревами, підстриженими в формах звірів.
- Схоже це маєток Кумо, - сказав Дарв.
- Ну що, готовий? – сказав Рей звертаючись до Ленса.
- На всі сто, - відповів Ленс не зводячи погляду з маєтку.