Ніка: " Я жила, щоб просто жити. Немаючи ніяких цілей та досягнень. Кожного ранку, прокидаючись, я думала, що мене чекає в цей день. Думала, що може станеться щось таке особливе. Та дні всі проходили марно...Я не знала, чому я народилася... Щоб проживати кожний день марно? Та ні, щось у моєму житті мало статися, я відчувала це. Що ж це таке? Я дуже надіялася, що це ніяка не дрібничка, а те, що стане моїм сенсом життя..."
Це був холодний вечір. Світив тільки місяць і ні одної зірочки на небі не було. Я ішла кудись глухими дорогами. Не було чути ні одної душі, тільки цвірчання цвіркунів. Я не знала куди іду. Просто хотіла прогулятися, подихати свіжим повітрям і роздумувати, що буде далі, і що мене чекає у майбутньому. Я дуже любива вечір. Коли я прогулювалася, я відчувала себе вільною.Одне що нервувало мене, це те, що в голову лізли дуже часто різні думки. Я не любила думати, бо ці думки мішали мені спокійно жити. Але самотність, для мене була найкращою. Я колись дуже страшенно боялася самотності, плакала по вечорам в подушку, так щоб ніхто не почув, а це був дуже поганий варіант. Та коли часто була в такому стані, то мені сподобалося бути самотньою. Це таке відчуття, коли тебе ніхто не дратує, і ти залишаєшся сама з своїми "дурними" думками.
За пару місяців, я мала перевестися в нову школу. А це було страшно. Я просто боялася, що все буде погано, так як тоді... Але я не буду про погане. Дуже прошу в Бога і надіюся, що все буде добре.
Жахливо, коли твоє життя, залежить від твоїх власних рук.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Життя наповнене Б О Л Ю.
Ficção HistóricaВ кожної людини є свої секрети та історії, які вони хочуть, щоб ніхто не дізнався. Думаю, не існує такої людини, що немає чогось свого особистого. Вона була теж такою. Дивною, не такою як усі. По своєму особлива. Вона завжди боялася показувати свої...
