Життя наповнене Б О Л Ю.

Зустріч, яка змінить моє життя

Був вечір 20:00. Я сиділа в телефоні. Було скучно. Я думала, чи іти десь гуляти чи ні. І тут пролунав дзвінок ( від Віталіка ) :

-Ало, ти що робиш?

- Ало, та нічого , зависла на телефоні. А ти?

- Іду зараз в центр. А ти ідеш?

- Я нз що то робити. Не хочу сидіти дома, але і не хочу кудись іти.

- Та чого, ходи. Ми усі будем. Та хоч раз у рік норм зберемось.

- Ну ну раз у рік.

- Ну то ти ідеш?

- Я незнаю.

- Та ходи, чого будеш дома сидіти.

- Ой боже, замахали вже,добре іду.

- О, то добре. Короче будеш готова, бренькнеш.

- Ок па.

                        - Папа.

Ой, що то робити, так лєнь іти кудись, але вже сказала то іду, думала собі я.
Я оділа кардиган, білі кроси, рвані джинси, які перші попали в шафі, і щоб доповнити свій образ чорну кофту та сумочку. І рушила в центр.



- Йой, такий класний випускний був, - каже Вася, - всі такі були п'яні, Леся зняла відео з випускного і зробила ще кліп, як ми були першокурсниками, зараз вам покажу.
Хлопці щось говорили про своє, а я сиділа і думала, що буде далі, що я буду робити. Не хочу ще додому.
- Народ, ми всі вирішили їхати в інше село до клубу. Хто їде? - Сказав Влад.
- Та всі їдем, - вигукували збоку дівчата.
- Короче, хто їде сідайте в машину.
- Ніко, ти їдеш? - Запитала Єва.
- Я незнаю, всі їдуть, тай я поїду скорше всього, а ти?
- Я не поїду, завтра зранку вставати, а ви як завжди довго будете.
- Ну роби як знаєш.
- Ви сідаєте? - запитав Вася.
- Ага, іду.
Єва з насупленим обличчям подивилася на мене.
- Вибач, - промовила я, заходячи в машину.

Як же добре, дуже люблю нічну їзду. Завжди заспокоююся...
- Ніко, Ніко!
- Аа.
- Давай прокидайся, ми вже на місці.
Блін, я заснула, я уявляю, що у мене на голові відбувається.

Ніко, знала б ти , що буде далі. Цікаво чи якби повернусвя час назад, ти б захотіла знову поїхати сюди.