Я прокинувся від того, що щось почало скрипіти. Я наперед знав, що це двері, але небажання спати все таки змусило мене встати. 2 години ночі, як завжди, вже шостий день підряд я просинаюсь рівно в цей час і іду пити чай. Нічого нового. Як завжди поставив чайник, почекав, кинув чайний пакетик, сипнув цукру і пішов на балкон. Знизу тягнуло сигаретами.
Ніч була просто ідеальна. Ні однієї хмари, тільки зорі і місяць.
Попиваючи чай, мугикав собі під ніс мелодії якоїсь музики.
-Еххх... Життя прекрасне, але тяжке
- почав я тихенько філософствувати.
Хотів ще раз вдихнути, але тут мене перервав шелест листя.
Зверху, прямо перед моїми очима, пролетів канат. Я не нажарт перелякався, але зберіг тишу.
Через півхвилини на канаті з'явилися чиїсь кеди потім коліна, коротка сукня. Але в один прекрасний момент, чиїсь ноги зісковзнули з канату.
-Ой! - піскнуло "воно" зверху.
- Тримайся! - я теж схвильовано прикрикнув.
Мені вдалося підставити ладоні під її ноги і поставити їх на балкон.
Потім я підвів погляд вгору і там мене чекало червоне, злякане обличчя дівчини з красивими карими очима.
- Ти їх бачив? - спитала вона, прижавши спідницю рукою.
На що я просто мовчав і дивився на неї.
- Чого дивишся ? - спитала вона - Що перший раз в житті побачив дівчину?
Я навіть не знав, що їй сказати.
Вона прибрала каштанове волосся з обличчя і почала спускатися вниз.
- Дякую.- прозвучало знизу.
Ще цілих 5 або і більше хвилин я стояв і не розумів, що сталося.
Нарешті до мене вернувся здоровий глузд і я як будьто нічого не сталося пішов додому.
Ця подія не давала мені спати.
-Так Герман, зберись, з ким не буває.
Я включив телефон. 3 нових повідомлень.
Одне від оператора, друге про вступ до школи, третє від батьків.
Швидко відповівши батькам, я знову спробував заснути і нарешті в мене це вдалося.
***
Годиник почав дзвонити. Я одним оком глянув на нього. Вже було 7:30. Час вставати і йти. Але перед цим я вирішив перевірити чи щось помінялося. Моя інтуїція мене не підвела. Канату вже не було.
Хутко вмившись і вдягнувшись я закрив квартиру і побіг по сходах.
P.S.
Не судіть строго, так як це тільки 1 глава. Надіюсь вам сподобається! 😛😜
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання до Закинутої
Romance"Закинуті","Заброшені"- так називають людей, які проводять більшість свого часу в закинутій лікарні одного з міст, в якому проживає наш головний герой. Його хобі - мотоцикли. Одна із звичайних ночей кардинально змінить його життя та погляди на сві...
