Я свердлив її поглядом, не розуміючи, що робити далі.
- Я так розумію варіантів в тебе немає.
- Чого це не має? - вона раптово кинула на мене погляд.
- Ну, подумай логічно. - в голові почали зароджуввтися якісь ідеї. - на вулиці холодно, а так як ти сиділа в дворі в таку пізню годину, то з цього випливає, що місця на нічліг в тебе не має.
- Ти правий, - сказала Емілія, витираючи ніс рукавом. - Надіюсь я тобі не заважатиму. І ще одне, я тут тільки через те, що в мене справді немає де переночувати, тому навіть не намагайся строїти собі якісь плани.
- Добре, нехай буде по твоєму. Ти голодна?
- Ні, але на малий перекус можу погодитися.
- Ось і добре, бо я також злегка зголоднів.
Вона швидко помила руки, поки я накривав стіл. Якщо чесно, то вперше бачу, щоб під фразою "легкий перекус" приховували "голодний як вовк".
- Смачно?
- Так. Наступне питання: де я буду спати і чи є в тебе, якась одежа, на тим часову позику.
- Пішли покажу.
Я провів її до себе в кімнату і вказав на своє ліжко:
- Отут.
- Ага, а речі?
- Так речі... Речі, речі, речі... - повторював я, постукав пальцем по дверях шафи.
- Якщо нема, то не треба, я і в цьому можу поспати...
- На, думаю буде трохи завелике, але для дому згодиться.
- Ага, дякую.
- Нема за що. Ну що ж, думаю вже потрібно лягати спати. Постіль чиста, не бійся. Якщо будуть якісь запитання, то я в гостьовій.
- Мг. На добраніч.
- А ... Так ... На добраніч...
Я причинив двері і пішов у кімнату. Емоції переповняли мене.
Невже в 18 років, в моєму ліжку вже буде лежати дівчина. В голову лізли не дуже пристойні думки, але бажання сну перемогло, хоча й не відразу. Спершу полистав стрічку Інстаграму, потім ще трохи полежав, втикаючи в люстру, але далі заснув. Сни були звичайні, як завжди про одне й те саме.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання до Закинутої
Romance"Закинуті","Заброшені"- так називають людей, які проводять більшість свого часу в закинутій лікарні одного з міст, в якому проживає наш головний герой. Його хобі - мотоцикли. Одна із звичайних ночей кардинально змінить його життя та погляди на сві...
