Ми йшли повз людей, що утворили для нас коридор. Ми йшли першими, а за нами Рік і його банда. На мою думку, це не банда, а якесь збіговисько відбросів і дівок, щоб були під рукою.
Коли виїхали, то нам показали карту, як і куда їхати. Хоч тут я погано знався, але мої знання не грали важливої ролі. Швидкість, ось що було зараз важливим.
Як і всіх фільмах по традиціях на трасу вийшла якась дівчина. В руках був червоний платок. Тут же віднайшлись люди, які хотіли зробити фото, хтось хотів поглузувати з мене, і тільки мої нові знайомі обсипали брудними словами мого суперника. Ну, що ж буде, що буде. Настарт, увага, рушили! Ми рушили більш менш одночасно. Швидкість повільно збільшувалася і збільшувалася. В вухах свистів вітер. Я розумів, що виграти цей рейс буде важко, але приз просто немає ціни. Перемога над найбільш неприємною мені і моїм "колегам" особою це просто божествено. Задумавшись я ледь не пропустив поворот. Прийшлося пригальмувати. Мої шанси на успіх зменшилися на половину.
Але не все було втрачено. Ми наближалися до перехрестя де треба було повернути, але ніхто не казав, що саме на перехресті треба повернути. Саме тому я скоротив відстань, повернувши у вхід до місця де ми ще пів години назад сиділи і відпочивали. Цим я виграв трохи часу, так ще й вирвався на одну й ту саму відстань, що й Рік.
Це означало, що наші шанси рівні. Час від часу ми мінялися позиціями. Але все таки мені вдалося перегнати його. Якби не яма на зустрічній, то нічого б не помінялося. До фінішу залишалися лічені метри, тому гальмувати не було сенсу, головне виграти. Але на такій швидкості не так легко маневрувати по поганих дорогах.
Ризик був великий. Але треба було виграти. Любою ціною. Фініш...3...2...1... І все... Муки закінчилися...
Я виграв... Я довів, що я і мій брат не такі, як говорив цей придурок.
За спини почулося приглушений звук мотору.
- Іди сюди, мале гівно.- сказав скидаючи шолом на землю.
Він схопив мене за куртку і вже хотів бити, коли за його спину я побачив голови Джейка і Олафа.
Він вже підніс кулак над моєю головою кулак, коли прозвучав голос Олафа.
- Хочеш ще більше спозоритися? Відпусти його якщо не хочеш стати головним героєм пліток цього тижня.
Він відпустив мою куртку, сплюнув і пішов до свого мотоцикла.
- Ще побачимось, цього разу ти виграв, але слідуючої нашої зустрічі такого не буде! - крикнув він і махнувши своїй групі поїхав геть. Ми також не затримувалися. Я мав можливість отримати номера дівчат, але відмовився, так як я вже мав свою другу половинку.
Трохи інтриги в моїй книжці не заважатиме, правда ж? Далі буде тільки цікавіше)))Пука🤗
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання до Закинутої
Romance"Закинуті","Заброшені"- так називають людей, які проводять більшість свого часу в закинутій лікарні одного з міст, в якому проживає наш головний герой. Його хобі - мотоцикли. Одна із звичайних ночей кардинально змінить його життя та погляди на сві...
