Завершено.
Я все життя вважала що не існує ніякої магії та магічних створінь, але доки не дізналася таємницю, яка була у мене під ногами в прямому сенсі. І через цю таємницю мені примусово довелося повірити в магію. Дракони...Феї... та Я...
Я Клара або Клариса, хоча мені більше подобається другий варіант. Сьогодні мені виповнилося 17. І це все, що мені потрібно для щастя, адже ще один рік і я стану повнолітньою 😄.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Це я, тільки моє волосся має ось такий вигляд:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Мені завжди говорили, що воно пофарбоване з дитинства. Хоча, на мою думку, які батьки пофарбують волосся дитині з народження.
Я з дитинства живу в маленькому містечку, в невеличкому будинку разом зі своєю сім'єю. Мою маму звати Долорес, а тата Майк. У мене немає братика чи сестрички, але я так про це мріяла, видно мені судилося бути в сім'ї єдиною дитиною.
Насправді, я не дуже жалкую про це. У мене є подруга її звати Меліса, вона мені як сестра. Ми разом вчимося, а точніше вчилися, тому що мої батьки дивно себе поводять останнім часом і не відпускають навіть на навчання.
Моє життя вдома в чотирьох стінах почало перетворюватися в фільм жахів: мої батьки ходять як примари - тато почав трохи пити, а мама по вечорам тихо плаче, щоб я не чула, сама я втратила апетит до їжі та й смак до життя також, різко прокидаюся по ночам, часто в сльозах.
Єдине що мене радує - це Меліса, адже вона навідується до мене кожен день, чим і підтримує. Як то кажуть, друг пізнається в біді.
Всім привіт. Це моя перша історія, тому будь ласка не судіть суворо, адже я стараюся. Якщо вам подобається то ставте свої ⭐ та пишіть коментарі: чи продовжувати писати, або можете писати, які помилки я допустила. Давайте разом з героями будемо до кінця цієї історії.
