- НІІІІІІІ - скрикнула Меліса.
На місці де стояла Клариса залишилася лише чорна обгоріла підлога.
Кріс на мить втратив пильність, а рептилія, яка стояла поблизу, скористатися можливістю і вдарила хлопця в живіт, від чого той зігнувся навпіл.
Їм було важко битися, адже тої за кого вони билися уже не було. Сили полишали Мелісу, а Крістофер упав з ледве привідкритими очима на вологу підлогу і через це він відчув як сили повертаються до нього. Він посміхнувся і, різко вставши, розкидав одну рептилію за одною.Меліса теж відчула силу і крізь сльози скрикнула, через що земля затрусилася з такою силою, що всі попадали. Крістофер і Меліса посміхалися, бо над ними в повітрі зависла Клариса. Жива і неушкоджена, очі у неї світиться синім вогнем, а одяг з порваного перетворився на бойовий костюм блакитного кольору. Це вона надавала їм сили і трійця продовжили битву.
Коли всі і кожен були переможені. З'явився Моріс та почав саркастично аплодувати:
- Дивно, ви мене дуже здивували...особливо Клара... Ну і як воно мати нескінченну силу морів?
- Здавайся, - голос Клариси звучав дуже голосно, неначе у богині - ти не переможеш. Ми сильніші.
- Ти так упевнена?- усмішка Моріса стала ширшою, а в очах загорівся божевільний вогник.З-за його спини вийшла та сама 8-річна дівчинка, яка була схожа на маленького диявола.
- Ой, де ж це мої манери. Знайомтеся - це Клеа або Кліа - представив дівчинку Моріс.
Очі Крістофера розширилися і він відкочив, а в його очах можна було побачити сльози. Важко було визначити чи то сльози радості чи смутку. Дівчинка спостерігала за ним, а потім різко перевела погляд на Кларису, якої аж мурашки по тілу пройшли я від того погляду.
Стояла ніякова пауза, яку порушив Моріс:
- Хм, невже упізнав? - він вигнув брову.
- Кріс? Все добре? - Мел глянула на брата.
- Т-так, - хлопець помітно зблід.Клариса оговталася, бо дівчинка раптово кудись зникла. Принцеса вирішила напасти першою і з розбігу піднялась у повітря, збивши Моріса з ніг. Меліса приєдналася, усадивши шокованого Кріса на стілець, який був поруч. Битва була довгою - Клариса нападала, а Меліса захищала її.
У Крістофера були змішані емоції. Він і сміявся, і плакав. Невже... Невже...
Він, зібравши всю волю в кулак, накинувся на Моріса, завдавши йому нищівного удару.
Моріса більше немає.
Крістофер заплакав. Меліса та Клариса турбувалися за нього.
І тут так само раптово з'явилася Кліа. Кріс плакав.
- Кріс поясни... Що сталося? - Меліса турбувалися за брата.
- Скоро зрозумієте - він витер сльози та встав.
- Ми повинні її забрати - Клариса кивнула в бік дівчинки.Всім хай!
Давненько мене тут не було
Скоро фінал😀
Ставте свої *
Пишіть 📨
Та підписуйтеся на мій акаунт
Будь Ласка🙏🙏🙏Ваша Софія💖💖💖
ВИ ЧИТАЄТЕ
Таємниця моєї душі
FantasyЗавершено. Я все життя вважала що не існує ніякої магії та магічних створінь, але доки не дізналася таємницю, яка була у мене під ногами в прямому сенсі. І через цю таємницю мені примусово довелося повірити в магію. Дракони...Феї... та Я...