2019

_2.1_

Цитати:

• Цікавість є однією з найпотужніших сил, з якими ми народжуємося... вона також є однією з найчудовіших здібностей, якими ми володіємо.…Якби ще від неї нічого не відволікало…

• …промовляти тиша якраз і має. Вона має говорити, а ви маєте говорити з нею, аби розкрити присутній у ній потенціал.«Мабуть, це тому, що тиша співіснує із цікавістю, але вона також несе в собі певну велич, неначе океан чи безкраї снігові простори. І хто не захоплюється її величчю, той боїться її. Саме тому, найімовірніше, так багато людей бояться тиші (і саме тому скрізь лунає музика, скрізь)».

• Я впізнаю цей страх… Неясну тривогу щодо чогось, на що я не можу чітко вказати. Щодо чогось, що так легко не дає мені бути присутнім у своєму власному житті. Натомість я займаю себе то одним, то іншим, уникаючи тиші, весь час хапаючись за якісь нові поточні завдання. Я надсилаю текстові повідомлення, вмикаю якусь музику, слухаю радіо або дозволяю своїм думкам ширяти по всіх усюдах замість того, щоб припнути їх та на якусь хвильку відсторонитися від світу.…це страх краще пізнати самих себе. Щоразу, коли я намагаюся цього уникнути, з’являється якась смердюча хмарка боягузтва.

• Я йшов сам-один до Південного полюса, і серед всього неозорого одноманітного крижаного поля не чутно було ніякого людського шуму, крім звуків, які видавав я сам. Один серед снігів і криги, у глибині величної білої безмовності, я зміг дуже добре почути й відчути тишу.
Поступово… я почав помічати, що ніщо не є абсолютно пласким. Крига та сніг утворювали то менші, то більші абстрактні обриси.… Подекуди поверхня снігу відсвічувала блакиттю, а також червонуватим, зеленкуватим та ніжно-рожевуватим кольорами. У мене було стійке враження, що на шляху мого просування ландшафт змінюється, але я помилявся. Пейзаж залишався незмінним — змінювався я сам. «Удома я насолоджуюся лише “великими шматками”. Тут же я вчуся цінувати найменші радощі. Вигадливі візерунки снігу. Стишення вітру. Дивовижні форми хмар. Тишу»

• Спалахи люті виснажують, а настрій від них тільки погіршується.

• Удома завжди проїжджають повз якісь автівки, дзвонить, сигналить чи вібрує телефон, хтось поруч розмовляє, шепоче або кричить. Так чи інак, там стільки різного галасу, що ми ледь зауважуємо його весь. Тут же (Антарктида) було зовсім інакше. Сама природа промовляла до мене під маскою тиші. І що тихішим я ставав, то більше чув.