О ні , знову вставати у ту школу,шей незнаючи шо тебе там чекає.
Я прокинулася Саші вже в кімнаті не було.
Я спустилася на низ там її теж не було.
Я запитала маму де Саша.
-вона пішла з дому ще в 8 ранку,і сказала шо йде до нового друга.
-а ну тепер всьо ясно.
Я поснідала,вділася в плаття,яке було трошки нижче колін і направилася до школи,сьогодні я вирішила шо пройдуся пішки.
Але краще я би поїхала на таксі...
Я зустріла знову того самого дивного хлопця...
-привітик,ти теж до школи?
-так!!! Відстань від мене,не ходи за мною,в тій школі є багато дівчат,чого ти причепився іменно до мене?
Він нічого не сказав просто росміявся.
Аааа як я ненавиджу таких хлопців!-подумала я.
По дорозі до школи я думала що той хлопець від мене хоче.
Я вже зайшла до школи,Саші сьогодні не буде,значіть потрібно справлятися самій.
Йшовши до коридорі до свого класу я зустріла Миколу.
Але я вирішила з ним менше спілкуватися,просто якщо я буду багато х ним спілкуватися,я ще більше привикну до нього.
В цей момент до мене подзвонив Руслан.
-о нііі,Руслан вибач будь ласка,з цим переїздом,з новими проблемами я забула подзвонити до тебе.
-та нічого,я так скучив,давай розказуй що там в тебе нового?
-я теж дуже скучила.
Я йому все розказала,і він був шокований.
-нічого,все буде норм,не переживай. В мене є хороша новинна.
-яка-запитала я
-завтра я вже буду в Польщі!
-шоооо? Ти серйозно? Боже я така рада.
-добре я йду готуватися до переїзду.
-папа,люблю тебе подругп❤️
-я тебе тож люблю❤️
Цю всю розмову почув Микола.
Він підійшов до мене.
-привіт,в тебе є хлопець.
-привіт,ні,з чого ти це взяв?
-просто чув твою розмову з якимось хлопцем...
-ну і що дальше? Ти що ревнуєш?
-ні не ревную,ми ж просто друзі з тобою і всьо,чого я маю ревнувати?
Але ж було видно що тут шось не те-подумала я.
Микола:
Блін вона така гарна...
І так блін, я ревную...але ж для неї я просто друг.-подумав я.
Почалися вже уроки.
Ніка сидить з Даньою.
Вони цілі уроки про шось розмовляють...блін чого мені це не подобається? Чого я її ревную до всіх хллпців , ми ж просто друзі,а може й нє...-подумав я.
Ніка.
Уроки вже нарешті закінчилися
Я склала сумку і збиралася додому.
До мене подзвонила Саша,сказала шо вона дома,і запитала де я.
Я йшла по дорозі нікого не рухала,і тут знову цей даун...
Я зробила вигляд шо його не замітила і просто пройшла.
-думаєш я не впізнав тебе?-кричав він мені в слід.
Я просто його ігнорила.
Я прийшла додому,Саша сиділа в кімнаті,я почала її все розпитувати як вони опше стали разом,як провели час і тд
-ей ей не так багато питань,ну тоді коли ми перший раз поспілкувалися він захотів більше про мене дізнатися і запропонував прогулятися,я погодилася.
Це була найкраща прогулянка за все моє життя. Він признався що закохався в мене,я теж сказала що люблю його,і....
-шо? Давай кажи!!! Мені цікаво.
-ну і він мене поцілував...
-Боже я така рада за тебе))
Я її обняла ,ми так стояли десь 15 хвилин.
Потім нас мамуся моя кликнула вечеряти.
Це вже було 23:30 ми з Сашою сиділи в своїй кімнаті.
До мене подзвонив телефон.
Там писало невідомий,я подумала що це знову той дибіл,але цього нашу все краще.
Це дзвонив Микола.
Де він взяв мій номер?...
Я тримала в руках телефон і сміялася як дура.
-ей може ти вже піднімеш?-крикнула Саша.
-ало.
-привіт,що робиш?
-та так нічого особливого,ти в курсі шо твій друг і моя подруга пара?
-ну да,може й ми коли небудь будемо парою?
-хахах,шо за натяки?
-та так просто,прікольчик.
-нічого собі прікольчики в тебе.
-ти не проти завтра погуляти?
-опше то я....-він мене перебив
-завтра в 19:00 жду на лавочці коло твого будинку.
Він зразу вибив..
Дивний він якийсь...але такою щасливою я ще ніколи не була.....
Ось і третя частина.
Надіюся вона вам сподобається.
Люблю усіх.
(685 слів)
