Пройшов місяць.
За цей місяць нічого не змінилося.
Все , як і було чудово,так і залишилося.
Ви собі навіть уявити не можете,скільки в нас з Миколою появилося планів на майбутнє. Але зараз не про це.
Нарешті,настав цей день коли ми усі четверо маємо летіти на Гаваї.
Такого класного настрою,як сьогодні,у мене давно не було.
Я цілий день бігала по хаті,збирала свої речі.
Нарешті ми вже все зібрали,поїли і поїхали на таксі в аеропорт.
Ми купили білети і відправилися на Гаваї.
Ми вирішили шо там будемо цілий тиждень.
Ми прилетіли вже туди,там було дуже красиво,здавалося ніби ми попали у рай.
Коли ми зайшли у свій номер в готелі,ми були шоковані ще більше,там все було зроблене з золота,все блистіло,просто шик.
Ми вирішили оглянути все шо тут є.
Проходячи вулицями,ми замітили що тут все зовсім інше,дерева набагато красивіші,квіти дуже красиві,деякі з них я побачила перший раз.
Я давно мріяла попасти на Гаваї , ще з дитинства,але завжди не було можливості.
І зараз,моя мрія здійснилася , я тут,у місті про яке мріяла 15 років.
Якби не Микола,я напевно би ніколи не полетіла у Гаваї. Я дуже сильно була вдячна йому за це все.
Перший день,ми весь день витратили на те щоб оглянути місто. Нам тут усім дуже сподобалося.
Пройшов вже найкращий тиждень у моєму житті,за цей тиждень ми з Миколою більше почали довіряти один одному,наша любов один до одного стала ще більша,і я щаслива.
Я просто щаслива,разом зі мною людина яку я люблю,нацнала подруга та її хлопець,нарешті здійснилася моя мрія,я відвідала Гаваї.
У нас все просто чудово.
Сьогодні ми вже повернулися у Лондон.
Ми з Сашою залишися дома,а Микола і Міша кудись поїхали,навіть нам нічого не сказали.
Ми сиділи дивилися двоє фільм.
До Саші подзвонив Міша і сказав щоб ми збиралися,тому що вини за 20 хв приїдуть по нас і ми поїдемо у кафе.
Ми не заперечували , а просто почали збиратися,я вділася у чорне плаття,а Саша у червоне.
По нас приїхали вже хлопці,ми їх питали куда ми їдемо,вони нам так і не сказали.
Їхали ми приблизно 1 годину.
Вот нарешті ми припаркувалися коло великого шикарного кафе.
Хлопці відкрили нам двері , взяли нас за руки і ми пішли разом у середину.
У середині не було ні одного відвідувача,були тільки офіціанти.
Там дуже красиво.
Ми сіли за стіл,хлопці були дуже загадкові.
Ніхто не говорив ні слова,між нами всіма царила тишина,і тут....
Хочу вас попередити,це перед остання частина,останню частину я напишу можливо сьогодні,а можливо вже завтра.
Усіх люблю♥️♥️♥️
(450 слів)
