Заглянувши в вікно я побачила Миколу...
Він був не один,а з якоюсь дівчиною,він тримав її за руку,пізніше він її обняв , прям так як мене тоді...
Ну чому? За шо!(-в думках кричала я.
На моїх очах зразу появилися сльози.
Це замітила Саша.
-ей,що сталося? Все ж добре було.
-нічо не сталося!,вот іменно було добре. Було а не є!-крикнула я і вибігла з кімнати.
Я вділа легку кофту і в сльозах вибігла з дому.
Коли я вийшла з дому,його з нею вже не було.
Я незнала куда мені йти,що робити дальше.
Таке враження,що щойно у мене забрали частинку мене,і ніколи не вернуть.
Це була десь 00:30,додому я зовсім не хотіла,до мене подзвонила Саша..
-де ти є? Що опше сталося?
-я коло дому,сиджу на давці,прийду додому розкажу.
-і ще,до мене дзвонив Микола,питався де ти і чого ти не піднімаєш коли він дзвонить?
-бо так,я нехочу говорити зараз про нього,і нехочу його бачити.
Я вже повернулася додому,все що сталося розповіла Саші.
Коли я з нею поговорила,мені стало трошки легше,але не повністю.
Зараз 2:00.
До мене подзвонив телефон.
Це був той самий незнайомець.
-ооо класно,мені зараз тільки його і не хватає-подумала я.
-привіт,ти думала я забув про тебе?
-пака,нічого я не думаю,мені зараз і без тебе не ахуєнно,відстань від мене!!!-крикнула я і почала плакати.
-щось сталося?-ніби переживав запитав той хлопець.
-то не важливо! Скажи як тебе звати хочаби
-я Стас. Ну раз тобі зараз не до мене то пака.
Він зразу вибив.
Він сьогодні якийсь був зовсім інший. Таке враження що Микола і Стас помінялися тілами і характерами.
Я цілу ніч не могла заснути через це все.
7:00.
О нііі! Як я сьогодні не хочу до школи,не хочу бачити Миколу,опше нічого не хочу.
Але до школи всерівно йду.
Я поснідала,вділася в чорні штани і чорну кофту.
Я ні з ким не хотіла говорити крім Саші і Руслана,тільки вони мене розуміють і завжди підтримають.
Прийшовши до школи я на коридорі побачила Руслана.
Саша побачила мішу я пішла до нього.
Ну тут нічого дивного нема,в них любов,не то що в мене...
Я підбігла до Руслана.
Обняла його і просто мовчала.
-привіт,щось сталося?
-так сталося(,як би ти знав як мені зараз погано.
-ей Нікуся,що таке?)) хто тебе обідив?
Я йому все розказала.
-в мене просто шок...не переживай,все буде добре.
В той момент до нас підійшов Стас.
-привіт,чуєш,я хотів вибачитися за то всьо,просто я думав що ти така як всі,а насправді ти якась зовсім інша,вибач. Я більше не буду тебе діставати.
-я вибачаю тебе,дякую шо хоть з тобою все рішилося.
-ми можемо бути друзями?
-звісно,завжди рада новим друзям.
Вже почався урок.
Миколи в школі не було...хм дивно це все. Я його полюбила,а він такий як і всі хлопці.
Те шо його сьогодні нема в школі,може й на краще. -тільки я це подумала , в клас зайшов Микола...
-доброго дня,вибачте за запізнення можна сісти?
-сідай і більше не запізнюйся.
Сьогодні я сиділа сама,ііі Микола сів коло мене,так як ще не знає,що я не хочу його навіть бачити.
-привіт,я скучав,де ти вчора пропала?-сівши за парту прошептав Микола.
Я його просто проігнорила.
-ей шо сталося? Чого ти нехочеш зі мною говорити?
-можна вийти?-я просто вийшла з класу.
5 уроків вже закінчилося.
Цілий день я просто ігнору Миколу.
Але не зараз....
Я йшла по коридорі.
До мене підійшов Микола.
Він притиснув мене до стіни,спочатку мені стало навіть трошки страшновати,він був якийсь такий злий...
-пусти мене! Шо ти хочеш?
-може ти мені вже поясниш шо з тобою? Що опше сталося? Чого ти мене ігнориш? Всьо ж норм було.
-ти мене питаєш шо сталося? То ти поясни,нашо мене використовувати,я тобі не іграшка, а людина яка вміє любити,і яка теж відчуває біль.
Я вже плакала...
-і опше я не хочу з тобою говорити.
-та бля,поясни шо я зробив?
-можу сказати тільки одне,якщо гуляєш з якоюсь іншою,то гуляй десь інакше,шоб я того не бачила,а то занадто обідно і боляче.
І не ходи більше за мною,йди то тої , якоїсь з якою вчора гуляв за ручки,обнімалися.
-.....
-що нема слів? Надіявся що я не побачу?
-ти за це? Хочеш правду?
-нехочу я нічого,не ходи за мною,маєш іншу,то я тебе вітаю,а мене вже залиши в спокої.
Я просто пішла до класу.
Зараз останній урок.
-так діти,вам потрібно робити проект у парах,але є ще одне «але». Має бути так щоб була дівчина з хлопцем. Дівчина з дівчиною не можна. Зараз ви будете витягувати листочки,на яких буде писати імя людини , з якою ви будете створювати проект.
Вот я витягую листочок...ііі....мені випав Микола!
Ну за щооо?!.....
-а можна помінятися з кимось?-запитала я з надією що всьотаки не буду радом з ним робити проект.
-ні не можна.
Ну вот і все...(((
-в кого будемо робити проект?-запитав Микола.
-я сама зроблю проект,незочу нічого спільного з тобою мати,після вчорашнього.
- дай мені ще один шанс ,я можу все пояснити. Ти не так зрозуміла...
-ну давай,попробуй пояснити...
Ось і частина,як я і обіцяла
Люблю💌💌💌
(880 слів)
