-тебе твоя мама бачила з Миколою...вона зараз дуже зла,напевно навіть готова переїхати в інше місце прямо в цей момент.
В мене зразу пропав настрій.
-маленька моя,що сталося? Чого в тебе пропав настрій?
-мама бачила нас,вона зараз дуже зла,і що мені робити? Чому так? Не розумію за шо мама так зі мною...
Сльози почали текти самі...
-ми справимося,ніхто не розрушить нашого кохання,чуєш,ніхто і ніщо,я сам зараз піду з тобою і поговору з твоїми батьками,і мені всерівно,без тебе жити я не зможу.
Він витер сльози з мого обличчя і поцілував...
Ми пішли до мого будинку.
Мама була дуже зла.
-Або ви зараз перестаєте спвлкуватися,або ми переїжаємо знову у Лондон.
-так,правильно,давайте,спортіть мені моє життя,ви ж всі того тільки й добиваєтеся.
А знаєте,давайте,хочете переїжати переіжайте,але я залишуся тут...і не потрібно мені забороняти спвлкуватися з Миколою , тому шо я його люблю і мене нічого не зупинить,я просто його люблю і всьо....дайте мені вже нарешті нормально пожити,хочаби 1-5 днів,мені вже набридли ці проблеми кожного дня. -я ніколи ще так багато не говорила своїм батькам,просто мені вже надоїло це все...
Я взяла Миколу за руку і ми вийшли з мого будинку.
-Ніка!!!-в слід кричала мама,але я не відповіла.
-напевно твоя мама права-сказав Микола.
-що?! І ти сюди ж...невже тобі буде класно не говорити зі мною ніколи?
-мені класно не буде,просто так буде гірше,якщо ми зараз будемо спвлкуватися,а за тиждень я поїду , так буде ще важче...
-шо?! Куда поїдеш? Шо це за шутки такі?
-просто,мої батьки хочуть переїхати у Лондон,так у них краща робота...я не казав,не хотів тебе розстрьоювати...
Я не витримаю цього всього!!! За що то всьо, невже то не сон?-подумала я.
Я не могла стримувати своїх сліз..
Пройшов тиждень.
Цей весь тиждень ми з Миколою не спілкувалися,і сьогодні він поїхав у Лондон.
Він покинув мене,я не розумію за що це все,чому все іменно так...
Саша досі з Мішою,у них все просто чудово.
А я...а що я?
Я просто після того всього ні з ким не спілкуюся,не знаходжу просто собі місця.
Незнаю шо робити...
Навчальний рік уже закінчився.
Я навіть не ходила на випускний.
У моєму житті все змінилося.
Моя мама добилася свого,вона познайомила мене з сином її подруги Артуром.
Вони хочуть нас одружити,ми зараз з ним разом,але я ж зовсім його не люблю.
Від тоді як Микола поїхав у Лондон,він навіть не дзвонив,не писав,напевно забув про мене....а от я ніяк не можу його забути,тому вже завтра я буду в Лондоні.
З мамою , я так і нормально не спілкуюся,не можу я пробачити їй цього всього,тата я майже не бачу,адже він завжди зайнятий своєю роботою.
Міша освідчився Саші у коханні,вона сказала так...я дуже рада за них,як я б хотіла бути на місці Саші,але замість цього,мене зрадила рідна мати,покинула кохана людина і опше , все якось не так як треба...
Зараз я в аеропорту,мене проводить тільки Саша,тому що батьки як завжди зайняті роботою.
Ми з Сашою попрощалися і я полетіла у Лондон.
У Лондоні все таке рідне,адже там я прожила більше ніж 15 своїх років.
Приїхавши у Лондон,я не знала куда мені йти,де мені шукати Миколу,що опше робити тут,навіщо я опше приїхала сюди? Мене ж тут напевно ніхто не чекає,в Миколи напевно вже своє життя...
Я побачила маленький магазинчик.
Я зайшла туди щоб купити щось поїсти.
У цьому магазині продавала мати Миколи.
Вона мене не до люблювала,але я всерівно вирішила з нею поговорити.
-доброго дня,ви мене пам'ятаєте? Я Ніка,колишня дівчина Миколи.
-доьрого дня,так я тебе пам'ятаю,але я тебе єдине прошу,залиш Миколу в спокої,у нього своє життя,він має дівчину,з якою скоро одружиться,він зараз щасливий,якщо ти справді його любиш,то не порти йому життя....
І ось на цьому закінчилося все!!!...
Я не могла повірити що він мене так скоро забув...як таке можливе?...
Ось і сюрприз, 8 частина!
Люблю і стараюся для вас.
(700 слів)
