-та дівчина з якою я вчора гуляв,від тепер це моя колишня. Так ,я до тебе був з нею, ми зустрічалися 3 місяці,а потім...
-що потім?
-а потім появилася ти,та сама яку я полюбив настільки сильно наскільки нікого ще так не любив. Вчора ми погуляли,спочатку я їй нічого не казав,але коли ми попрощалися,я їй все пояснив,сказав шо тепер в мене є ти...
-ну то чого ти її обнімав,трималися за руки?
-ну коли ми йшли за ручки,я їй ше нічого не сказав. Але потім , коли ми мали вже йти по домах , я їй все пояснив. Киця,вибач що не сказав скорше шо в мене була дівчина,я не мав права робити тобі боляче,я тебе дуже сильно люблю,вибач мене будь ласка.
І він мене поцілував,так як вперше...
-я тебе дуже сильно люблю,і я не можу тобі не пробачити того,але обіцяй,що від тепер ти мені будеш казати тільки правду , і обіцяй,що від тепер я в мене одна,і більше нікого не може бути.
-обіцяю!
Я його обняла.
Як я скучила за цими обіймами.
Ми вже вийшли зі школи,ми побачили там Сашу Мішу,Руслана.
Ми підійшли до них.
-всім привіт.
-ви вже помирилися?-здивовано спитав Руслан.
-так...тільки що)
-ми дуже раді за вас-відповіли вони всі хором.
-а шо тут робить Стас?-спитав Микола.
-він вибачився,і ми стали друзями.
Микола якийсь такий злий став.
-ей , шось не так?-запитала я і поцілувала його в щічку.
Він промовчав , і просто обняв мене однією рукою за талію.
У мене якесь погане передчуття,якось після того всього мені не по собі.
Ми ще довго стояли коло школи і говорили на різні теми.
За цей короткий час,ці всі люди стали для мене рідними і дуже дорогими...я дуже рада що їх зустріла.
Ми всі розійшлися додому.
Микола прийшов до мене,тому шо там потрібно робити проект.
У мене дома нікого не було,ну як завжди,Саша разом з Мішою має робити проект,тому Міша теж прийшов до нас додому.
За 3 години муки,ми створити проект і могли просто відпочивати.
Додому прийшла мама з татом з роботи. Я вирішила їх познайомити з Миколою.
Ми спустилися всі на перший поверх.
Мама дуже дивно дивилася на Миколу.
-мамуся татусю,я хочу вас познайомити з своїм хлопцем,його звати Микола. Микола , це моя мама Еріка , і татусь Тенк.
-я дуже радий нашому знайомству.-сказав приязно Микола.
Мені не подобалася поведінка мами,по її виразу обличчя,було видно шо їй Микола не сподобався.
-діти,я розумію що можливо ви полюбили один одного,але Ніка ще дитина,вона ще ходить у школу,вона вчиться дуже добре,але якщо в неї буде хлопець,у неї можуть погіршитися оцінки,тому я проти ваших відносин,Микола покинь будь ласка наш будинок!
-я підтримую твою маму-ще підтримав маму тато.
Миколові нічого не залишалося , як просто розвернутися і вийти з мого будинку.
Саші добре,адже її мама в Лондоні,і вона наоборот рада за неї з Мішою,а що найшло на мою маму,я просто не розумію.
-мамо,тату ну за що? Вам всерівно на те що я його люблю? Всерівно що я не можу жити без нього? Ну чому?
Я почала вже плакати.
-тако,мені зараз не треба твоїх сліз і істерику,я свою думку не зміню,і за тобою буде слідкувати мій робочий,тому якщо будеш зараз спвлкуватися з тим Миколою , я все дізнаюся,і опше переїдемо в друге місто.
Закінчиш 11 клас,тоді і починай відносини з ким хочеш...
-але ж до кінця року ще 9 місяців!-з слізьми крикнула я і вибігла з дому.
Мене хотіла заспокоїти Саша,але я сказала шоб мене ніхто не рухав.
Саша залишилася з Мішою в нас в будинку.
Я вийшла і незнала що мені робити і куди йти,додому я повертатися не мала ніякого бажання тому,Я подзвонила до Руслана.
-привіт,ти зараз дома?
-так,а що сталося?
-добре кажи адрес,я зараз приїдуу,і все розповім.
Я приїхала до Руслана,все йому розповіла.
-що то за нещастя в твоєму житті зараз твориться, я не розумію твоїх батьків,чому вони вирішили всьо іменно так..
-думаєш я розумію їх? Я опше не хочу туда повертатися,таке враження що це все мені на зло...
Я почала плакати,але Руслан мене обняв і заспокоїв.
-сьогодні залишайся в мене,а завтра будемо бачити,ми щось вирішимо,для того і є найкращі друзі щоб допомагати у важкі моменти.
-дякую тобі за все,як добре що ти сюда приїхав,що я би робила без тебе...
-добре,лягай спати тут,а я буду в себе в кімнаті,якщо шось треба,скажеш)
-ше раз дякую)
Руслан просто засміявся і пішов в свою кімнату.
Я ще не спала до 3:06,все думала що мені робити? Як мені жити тепер без спілкування з Миколою,я ж люблю його,шей мама сказала що за мною будуть слідкувати , шоб я з ним не спілкувалася...і що робити дальше? Як жити...-з цими думками я не помітила як заснула
Надіюся вам подобається моя книжка,я дуже стараюся для вас.
Люблю♠️
(845 слів)
