У кафе царила тишина,і тут заграла музика.
Хлопці запросили нас на танець,ми звісно погодилися.
Після танцю,Микола став на одне коліно...і витягнув з кишені коробочку з кольцом.
-Ніка,ти згідна стати моєю дружиною?
На моїх очах появилися сльози.
Це були сльози щастя.
-т..ак , я згідна-ледь промовила я.
Микола дуже сильно зрадів , надів мені кольцо , і поціоував мене.
Після цього,Міша зробив теж саме.
Саша теж сказала що згідна,і вони поцілувалися.
Ми ще трошки посиділи у кафе,і кудись поїхали,куди саме я і Саша незнали,Микола і Міша перед тим як їхати з кафе тільки сказали «це ще не весь сюрприз».
Ми знову їхали більше години.
Ми під'їхали до великого будинку.
Микола взяв мене за руку , ми ввійшли у середину,потвм ми йшли якомось підвалом,пізніше піднімалися по драбині,і нарешті ми вибралися на кришу цієї високої будівлі...з цієї криші було видно повністю все місто.
На криші ще стояв столик,а на столику вино,свічки і цукерки.
Про таке я навіть мріяти не могла.
-я і не знала шо ти такий романтик-сказала я і обняла Миколу.
-це все для тебе.
-це все для вас-виправив Миколу Міша.
Це був найкращий вечір у моєму житті.
Ми вирішили що весілля буде одне на дві пари,так цікавіше і буде гарно виглядати.
Вже через тиждень у нас має бути весілля.
Одного дня ми поїхали купляти плаття і костюми.
Я вибрала біле,пишне,довге дуже красиве плаття.
У Саші плаття було таке ж саме
Хлопці купили чорні одинакові костюми і ми радісні поїхали додому.
Сьогодні,прямо зараз зібралися уже всі гості,усі наші знайомі.
Перед весіллям,я чогось дуже сильно хвилювалася...але я вірила що все буде добре і я буду щаслива.
Так як і думала,так і є...
Ми вже одружилися,у мене з Миколою є одне маленьке чудо по іменні Міранда.
У Саші з Мішою появився хлопчик по іменні Алекс.
У нас все просто чудово,надіюся що так буде завжди.
Ось і прийшов кінець цій книжці.
Надіюся вона вам сподобалася.
Усіх люблю.
❤️❤️❤️
