Нове життя

Розділ 5

За наступний тиждень у моєму житті не відбулося нічого особливого. Я чекала результатів екзамену та відпочивала. Дев'ятого червня повинні були прийти результати. Ми з мамою перерозв'язували завдання і виявилося, що я помилилася лише в одному.

Ось і настало дев'яте число. В годин дванадцять до мене прийшов Міша, для того щоб подивитися результати разом. О другій годині дня батьки Міші теж повинні були прийти до нас, щоб можливо відсвяткувати. Результати повинні були оголосити на сайті школи о третій годині дня.

- Ну що, переживаєш?, - запитав Міша

- Так, все-таки ми готувалися, буде сумно якщо там все погано.

- Так, але не будемо про погане.

Вже було дві години. Мішині батьки вже прийшли до нас. Я, мама і тьотя Таня накривали на стіл у альтанці.

- Як в тебе справи Аня?, - запитала тьотя Таня

- Та ніби добре, але хвилююсь.

- Не потрібно хвилюватися, все буде добре.

В цей момент Міша зайшов до нас і вихватив кусочок нарізаного огірка з тарілки.

- Міша, поклади!, - прикрикнула я на нього, на що він закинув його до рока та з'їв.

- Краще піди поклич чоловіків, - сказала тьотя Таня

- Добре, - Міша посміхнувся і пішов звати їх

Ми вже сиділи годину. Весь цей час я говорила з Мішою, бо батьки були заклопотані розмовою про освіту в Україні. Було вже без п'яти третього і я вирішила піти взяти комп'ютер, щоб подивитися рішення на сайті.

- Так, залишилося ще трохи, - говорила я обновлюючи сайт,- Ось! Результати вже є. Зачитую: до десятого класу переводиться Осадчук Роман та Марченко Михайло, - з повишеною інтонацією сказала я, - Вітаю!, - викрикнула я та почала обіймати Мішу. Батьки теж були дуже раді за нього, мами обіймали, а тати жали один одному руку, - Так, ось повернемося до восьмого класу. До восьмого класу переводиться Бондар Анна, - уже криком говорила я, - ура!

- Молодець! Вітаю!, - обіймаючи мене говорив Міша

Батьки почали вітати нас. Було дуже приємно. Мені було дуже цікаво хто такий Осадчук Роман.

Ми говорили дуже довго з батьками, аж до вечора. Попрощавшись з Мішою та його батьками я вирішила піти спати. Мене не покидала думка про те, що я нарешті покину це місце і зможу мати набагато більше можливостей. З цією думкою я заснула.