Нове життя

Розділ 7

Пройшло вже 2 тижня. Сьогодні перший дзвоник. Прокинувшись о шостій годині ранку, я відразу пішла в душ. Прийнявши всі водні процедури я пішла на кухню. По доозі я зустріла маму

- Привіт, як ти доця?

- Привіт. Та нібито добре. Ти ж не забула, що сьогодні перший дзвоник?

- Та ні. Ми з вами підемо.

- Може не треба? Ми й самі можемо дійти.

- Ні Аня, ми підемо з вами

- Ну добре, я голодна.

- Будеш кашу

- Давай.

Я поїла та почала одягатися. Я одягла білу блузку, юбку кльош і туфлі. На голові заплела два колоска. Я вийшла з кімнати і направилася на кухню попити води. Я почула голоси. Я зайшла і побачила, що в нас на кухні сидять тьотя Таня, дядя Вова і Міша. Вони привіталися до мене і прдовжили розмову. Я підійшла до Міші і обняла його. Він прошеотів мені на вухо

- Добре виглядаєш)

- Дякую.

- Ну що діти, поїхали, - сказав тато і ми вирушили в квітковий магазин

  Купивши два букети красивих квітів ми направилися до школи. Приїхавши, я побачила дуже багато людей. Батьки побачили завучів і почали направлятися до них. В нас не було вибору і ми йшли за ними.

- Ми тут не вижимемо, - сказала я

- Не хвилюйся все буде добре, - сказав Міша

- Міша, пішли до твого класу, - відгукнула його тьотя Таня

- Добре, зустрінемося на лінійці,- сказав Міша на останок, я кивнула йому.

- Ходімо до твого класу?, - запитала мама

- Ходімо, тільки мені страшнувато

- Нічого, все буде добре.

Я, мама і тато ішли за завучем. Пройшовши д мого класу завуч зайшла, а я за нею. Я побачила жінку 45-ти років яка сиділа за вчительським столом та майже весь клас учнів. На перший погляд, усім учням було по 13-14 років.

- Доброго дня діти,- зказала завуч

- Доброго дня,- привіталися діти

- З сьогоднішнього дня до вашого класу переходить нова учениця. Її звати Аня Бондар.