Темна завіса перед очима Крістофера зникла так само миттєво, як і з'явилася, забираючи з собою головний біль. Він сидів на ліжку, намагаючись оговтатися після швидкого переміщення.
Тільки він був в своєму домі, та через мить ‒ вже в незнайомій, але добре облаштованій, кімнаті. Що за магія зробила це? Ельза точно не могла таке вчинити. Крістофер відчував це, але прокляті слова Корнелія все ж таки почали мимоволі випливати в голові. Ні, в реальному світі магії не існує, та відьом також. Від цієї думки хлопцю стало краще.
Але, як він тут опинився, та де саме це «тут»?
Крістофер встав. Він стояв перед великим вікном, через яке можна було побачити темну пляму, напевно, лісу, та гілки дерев, що росли під вікнами. Пейзаж був настільки ж незнайомим, як і моторошним. Все здавалось, що хтось по снігу ходить. Небо було сховане за хмарами. Такі відомості не прояснили ситуацію.
‒ Де ж ми? ‒ мовив Крістофер. Він обернувся назад ‒ його погляд пройшовся кімнатою, яка була освітлена свічками та вогнем, що мирно потріскував у каміні.
‒ У замку, ‒ відповіла Ельза, встаючи з ліжка. Він підозріло повернувся до дівчини. ‒ У тому самому замку, ‒ кивнула вона, ‒ це моя кімната.
‒ Нічого собі. Я би не подумав, що колись побачу це місце. ‒ Крістофер знову оглянувся. ‒ Та ще й при таких обставинах.
‒ Я би також хотіла ніколи не з'являтися тут, але доля вирішила все за мене. ‒ В голосі Ельзи вчувалися сум і жаль.
‒ Добре, біс з цим замком. ‒ Крістофер не хотів більше засмічували Ельзу безвихідністю ситуації. ‒ До нашої крамниці хтось вдерся, саме в той момент, коли тобі стало погано, ‒ сказав хлопець, зустрівшись поглядом з Ельзою, яка виглядала розгублено. ‒ Ми ‒ тут, а Анджеліка і мій батько залишилися там. Одне з найголовніших питань: що з ними?
‒ Не знаю, Крісе, не знаю. Мені треба присісти. ‒ Ельза навпомацки сіла на краєчок крісла. ‒ Я впевнена, що то були люди Корнелія. Звісно, кому ж ще? Вони якось дізнались про мене. ‒ Дівчина замовчала на секунду. ‒ Кріс, коли я опинилась перед вашим домом, то хтось закричав. Тоді я не звернула уваги на це, але можливо то був хтось з його людей. ‒ Крістофер сів навпроти дівчини, обдумуючи цю інформацію. ‒ Ти казав, що мене шукають. Дуже вірогідно, що той чолов'яга доклав усіх зусиль, аби вислужити перед Корнелієм та сказати, що бачив мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чарівний замок
Teen FictionЛегенди казали, що давно у забутому замку жив Принц, який через свою дурість став Чудовиськом без родини та вірних підданих. Його по волі долі та випадку зустрічає Ельза, шукаючи необхідні ліки для своєї матусі. Казка виявилась реальністю. Ел...
