Ельза вийшла за територію замку, і, приречено втягнувши повітря, рушила додому. Світла з лампи, що вона здивовано знайшла біля воріт, було достатньо, щоб бачити дорогу. Ліс досі здавався притулком для всього потойбічного, однак, на цей раз в Ельзи не було відчуття, наче хтось за нею стежить.
Темне небо знову затягнули хмари і почався невеликий снігопад, але вітер робив з нього справжнісінький буран. Ельза спустилась до міста. Через міст знову до лісу. З останніх сил треба дійти до дому. І ось він ‒ невеликий, у два поверхи, зроблений з цегли.
Снігові замети вкрили все ‒ дах, підвіконня, територію біля хати. У вікні на другому поверсі горіло світло ‒ це була кімната матінки. На веранді палав маленький ліхтарик, закликаючи зайти всередину та погрітися біля каміну.
Ельза так і зробила. Побігла до хати, зачинила двері, і притулилася до них від безсилля ‒ далека подорож, останні події витягнули з неї залишки сил. Вона навіть думати не хотіла про події, які пережила кілька годин назад. Та залишився ще один поштовх. Дівчина підвелась та рушила до кімнати мами, запаливши свічку, що окутувала приміщення теплим та м'яким світлом.
Ельза стояла посеред невеликої вітальні, яка була заставлена зі смаком. Біля каміну стояв диван, та крісло, у якому полюбляла проводити вечірні часи за в'язанням мама. На стінах висіли маленькі інсталяції з засушених квітів.
Над каміном висів портрет батьків ‒ молодих з посмішками на обличчі. Це була єдина згадка про тата ‒ світловолосого чоловіка з добрим серцем. Ельзи пам'ятала про нього лише шматочки: як він вирізав фігурки тварин для доньки, розповідав казки про створінь, що мешкали у лісі. Кожен герой був наче справжній. До речі, Ельза унаслідувала його пшеничне волосся та велику фантазію до складання історій, які вона заносила до блокнотів.
Дівчина піднялась сходами, та зайшла всередину спальні. У невеликій кімнаті розташувалися шафа, крісло, ліжко і камін, у якому палав вогонь. Ельза закрила штори, щоб не бачити стихії на вулиці. Вона підійшла до ліжка.
Чорне волосся Анджеліки розміталося на подушці, гарне обличчя було вкрито крапельками поту. Жінка була одягнена у довгу сорочку з високим комірцем. Тепла ковдра вкривала її до грудей, руки безпомічно лежали вздовж тіла. Матінка виглядала маленькою серед великої кількості подушок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чарівний замок
Novela JuvenilЛегенди казали, що давно у забутому замку жив Принц, який через свою дурість став Чудовиськом без родини та вірних підданих. Його по волі долі та випадку зустрічає Ельза, шукаючи необхідні ліки для своєї матусі. Казка виявилась реальністю. Ел...
