Доки сонце зійде роса очі виїсть. М. Кропивницький

Ява 2

Ті ж і Борис.
Горнов. Ну, ти ж і спиш! Я вже з города двадцять верстов пробіг, а ти…
Борис. У мене голова страх як болить… Я й не бачу. (Чоломкається з Максимом). Що ж, договорились?
Максим (усміхається). Вже, мовляв, і печать приклали.
Горнов (дивлячись на часи). Ого-го, пора їхати!
Борис. Чого хапаєшся? Поснідав би…
Горнов. Скільки ще в тебе тієї панської пихи, як подивлюсь я на тебе: без сніданку або без кофію не можна гостя відпустити; і хоч би тому гостеві діла було, як кажуть, по зав'язку, а він сиди та жди того кофію. У мене там діло кипить! Я купив оце у городі молотилку, і зараз треба установити її. Ну, у вас гарні порядки: приїхав — усі пани і слуги сплять, двері відчинені, хоч і забирай усе на вози та й вези куди хочеш.
Борис. Ми світом тільки полягали.
Горнов. Що це в тебе такі червоні очі?
Борис. П'яний був.
Горнов. З якого побиту?
Борис. Тадже ж учора був день народженія батька.
Горнов. Стало буть, ти туди і не навідувався?
Борис (засоромивсь). Ні!..
Горнов. От так молодець!..