Нитки долі: Жереб кинуто

Глава 6. Перший день на пляжі

ЕРІКА

Тільки розплющивши очі, я відразу подивилася на час. На годиннику було п'ятнадцять хвилин на першу, через що з моїх губ зірвалося важке зітхання. Невже я справді так довго спала? З першого поверху долинали звуки музики, які підтверджували факт, що я провалялася в постелі найдовше. Буквально зістрибнувши з ліжка, я кулею помчала у ванну. Поспіхом освіжившись, я одягла шорти і майку, які чомусь лежали на дивані. Через любов до чистоти та порядку подруги часто дражнили мене, і називали Монікою із серіалу «Друзі», тому наявність будь-яких предметів гардеробу не в шафі, дуже здивувала. Невже вночі я приготувала все? Що ж, закінчення вечора складалося з якихось уривків, а пам'ять повернутися ще не встигла.

Вчорашня текіла нагадувала про себе головним болем і загальним пом'ятим станом, який не можна було не помітити в дзеркалі. Зібравши все ще вологе волосся у хвіст, я відразу ж попрямувала до кухні, щоб випити кави.

Спустившись на перший поверх, я вкотре переконалася, що справді прокинулася останньою. У вітальні біля диванів копошилася Моллі, збираючи речі для поїздки, які раз у раз приносила Джессіка, бігаючи туди-сюди сходами. Помітивши мене, вони обидві кивнули на знак вітання, але на їхніх обличчях було написано: «Вчорашній вечір вдався».

Розвернувшись, я побачила Вікі, яка попивала чай з таким же пом'ятим виглядом. Безумовно, не мені одній було погано.

— Усім доброго ранку, — досить голосно сказала я, ставши в проході між кухнею і вітальнею.

Моллі і Джесс знову подивилися на мене і все ж таки усміхнулися, а ось Вікторія, не відводячи погляду від чашки, хрипким голосом відповіла:

— Еріко, хіба він добрий? Голова жах як болить. Ти можеш більше не говорити так голосно?

Обійшовши барну стійку, за якою сиділа Вікі, я відкрила столик ліворуч від раковини та дістала дві пігулки аспірину. Одну відразу ж випила сама, а другу простягла подрузі. Вона без зайвих слів закинула її в рота, запивши чаєм.

Хтось уже зварив мені каву, і вона ще була гарячою. Наливши собі велику чашку, я сіла поряд із Вікі. Але не встигла я зробити перший ковток, і хоч трохи прийти до тями, як мій шлунок видав протяжне виття, натякаючи, що не завадило б поїсти. Ліворуч почувся легкий смішок і переді мною, ковзаючи по столу, з'явилася тарілка із сендвічами.