Нитки долі: Жереб кинуто

Глава 10. Третій день на пляжі

ЕРІКА

Розплющивши очі, я відразу відчула страшний головний біль. У роті настільки пересохло, що, здавалося, навіть у пустелі вологість вища. Ось вам і наслідки чудового вечора!

Сяк-так вибравшись із намету, я прищурилася від шалено яскравого сонця та попленталася до машини шукати аспірин. Подруги ще спали, тому я щосили намагалася не шуміти. Діставшись до аптечки, я закинула таблетку в рота, але через жахливу сухість там, проковтнути не вийшло. Порятунком для мене став апельсиновий сік, який я знайшла в переносному холодильнику. Я жадібно припала до картонного пакета, навіть не подумавши взяти чашку. По тому, як нещадно палило в спину сонце, я припустила, що прокинулася ближче до обіду. І не дивно, адже ми з дівчатами розійшлися по наметах пізно вночі.

Першого дня, оглядаючи територію, Моллі знайшла за хатиною душові кабінки. Не знаю, як давно не працював пляж, але я сподівалася, що душ усе ж таки був справний. Усе ще відчуваючи головний біль, я повернулася в намет, не без труднощів склала спальник і зібрала банні приналежності. Взявши чорний купальник, щоб після душу одразу переодягнутися, я поволочила своє змучене тіло освіжитися.

Приблизно за тридцять ярдів від старої будівлі, вглиб лісу, я справді виявила душові кабінки, на одній із яких не було дверей. Зрадівши, я поспішила до них, але яке ж було розчарування, коли в першій не було води, власне, як і в другій. Уже практично втративши надію, я вирішила все ж таки перевірити третю кабінку, яка якраз була без дверей, і, на мій подив, вона працювала. Напір був не поганий, а ось вода холодна. Хоча в моєму стані це було те, що треба. Швиденько помившись, я зі стиснутими щелепами прямо вискочила з душу. Для себе я зробила два висновки: перше — холодна вода навіть із перепою не є добре, друга — купатися в кабінці без дверей, нехай і на покинутому пляжі, все одно якось незручно.

Повернувшись до табору, я зустріла ту саму тишу, тому вирішила ще трохи полежати. Коли я забиралася до намету, на очі потрапив щоденник і в голові з'явився розмитий спогад учорашніх спроб залишити хоч якийсь запис. Усміхнувшись, я розтяглася на животі і взяла щоденник. Палітурка на ньому була з коричневої шкіри, а листи кріпилися на внутрішній пружині. До речі, це дуже зручно, особливо, якщо потрібно вирвати якийсь листок так, щоб не постраждали інші. А ще я кріпила на пружину свою ручку, щоб мати можливість щось записати. Але того ранку на мене чекав сюрприз!