З швидкістю биття серця

3

    Інтернет гудів: «чергові жертви маніяка»; «батьки, не випускайте своїх дітей з дому!»; «жахливі наслідки бездіяльності поліції»

-Все Мері, не гуляти тобі більше ночами, чи ти хочеш стати «черговою жертвою»?- чомусь Кетрін це надзвичайно смішило
-З твоїх слів можна подумати, ніби я по ночам гуляю і вдома не ночую.
-Ну а раптом- дівчина дружньо мені усміхнулась
-Дійсно
-Мері, а ти вже помирилась з Арчі?- від незручності питання, Кет сказала це дуже тихо
-Та ми і не сварились. Так, невелике непорозуміння. А взагалі, я з ним не спілкувалась. Тим більше, пройшло тільки три дні і в мене фізично не було часу.
-Я так за цей тиждень стомилась.- Кетрін важко зітхнула
-Багато зйомок?- Кет працює моделлю, і це їй чудово вдається, тому часто вона дуже зайнята
-Угу... Давай завтра в кіно сходимо, в мене якраз вільний день.- подруга одразу пожвавішала
-Давай
-Ой, сонце, я запізнююсь, в мене ще кастинг сьогодні- дівчина почала швидко збиратись
-Скільки можна, вічно ці твої кастинги- я усміхнулась.

    Брюнетка поспіхом обійняла мене, і вибігла з кав'ярні.

   Кетрін, це та світла і добра людина, яку хочеться оберігати від усього, аби вона тільки була щаслива. Її сяюча посмішка завжди може підійняти настрій. Кет чудова подруга. Як кажуть: «і вгорі і в радості».

   Вона залишається доброю і милою, не дивлячись на те, що життя не завжди їй усміхалось. Коли дівчині було 9 років, померла її мама. І маленька Кет разом із старшим братом залишилась з батьком.

«Я кульгаючи зайшла в квартиру сім'ї Кетрін. Сама ж дівчинка зайшла і закрила двері.

В коридор вийшла мама Кетрін

-Мам, тут Мері впала- брюнетка з охайно запоетеними косичками вказала пальцем на моє коліно- Я шказала, що ти їй допоможеш, ти ж лікар.- дівчинка говорила смішно, адже передніх зубів їй бракувало- Жроби, будь ласка, так, щоб раз і в Мері коліно не боліло

Жінка підійшла ближче, присіла, поглянула на коліно. Потім підвелась взяла нас зп руки і повела в кімнату.

-Мері, обережніше треба бути. Зараз я тобі оброблю ранку, і все буде добре. Окей?- жінка усміхнулась мені, а я активно закривала головою

-Шідай- Кет вказала на диван- Жараж мама тебе підлатає

В кімнаті роздався дзвінкий сміх жінки»

   Я була добре знайома з сім'єю Кетті. Тато і брат надзвичайно любили свою маленьку принцесу. А мама віддава дітям і чоловіку всю себе. Вона завжди раділа усьому. Я ніколи не бачила жінку в поганому настрої. Здавалось усмішка не зникала з обличчя. Цим Кетрін була дуже схода на маму.

Новина про смерть мами Кет вразила навіть мене. Я не могла повірити, що такій добрій і гарній жінці, доля відміряла так мало часу.

«Ми з Кет сиділи в парку. Дівчина схилила голову на моє плече. Вона завжди так робила, коли хотіла розповісти щось важливе.

-Я вчора була на кладовищі. Хоча і пройшло чотири роки, але все одно боляче бачити могилу мами.- голос подруги почав тремтіти- Інколи так не вистачає її- в такі моменти єдине що я могла зробити це вислухати. Якби я могла хоча б якось полегшити біль Кетрін- так не вистачає її порад, її усмішки, та просто її присутності. Якби тільки можна було б її повернути, я б все за це віддала, навіть своє життя

-Кетрін, не говори такого. Мені дуже шкода, але її не повернеш, якби ми цього не хотіли. І будь ласка, не зарікайся про своє життя. Я не уявляю як жити без тебе. Тим більше, твоя мама не була б рада цьому»