З швидкістю биття серця

18

     Наші губи злились в поцілунку. В такому ніжному і бажаному...

   Так могло б усе трапитись, але не трапилось. Я не сказала Генрі, що ненавиджу його. Такими словами не варто розкидатись. Тим більше, якщо це не так Я досі кохаю цього мерзотника...

І ще я б так не сказала, бо Кетрін не дала, вона просто дууже вчасно зайшла до нас. Може якби не Кетрін, ми б таки поцілувалися. Ну тепер я цього не взнаю.

-Тук-тук,- подруга широко усміхнулась- Ой, я не вчасно?

Генрі підвівся і підідйшов до Кет щоб обійняти її:

-Не хвилюйся,- він повернувся в своє ліжко- Як ти себе почуваєш?

-Я вже добре!- весело почала дівчина- Мене вже завтра виписують.— вона сіла поруч зі мною— Тепер розповідайте що з вами!

Я подивилась на Генрі, він на мене, і на його обличчі з'явилась усмішка. Сьогодні зранку до нас приходив лікар і розповів про причину нашого перебування в лікарні. Генрі повторив діагноз для Кетрін:

—Щуряча отрута,— він сказав це так, ніби недокінця цьому вірив

—Ви суіциднутись вирішили?— серйозно спитала дівчина

—Удвох? Разом? Суіциднутись?— я виділяла кожне слово, не вірячи, що така думка прийшла подрузі в голову— Кет, ти зараз серйозно?

У відповідь дівчина лише моргана очима, не розуміючи,що мене не влаштовує.

—Кеті, в нашу їжу чи напої потрапила отрута,— досить спокійно пояснив Генрі— А так як разом ми не їли, не розумію чому це сталось так синхронно.

На секунду ми всі замовкли. Кет переварювала почуте. Я обдумуючи слова щойно почуті. Ну а Генрі просто їв. Власне, природний для нього стан. Раптом мені прийшла думка, і я вскрикнула:

—Генрі!— від неочікуваності подруга підпригнула, а сам Генрі подавився— Ми не їли, за те разом каву пили,— хлопець задумався

—Мері, тільки спробуй ще раз так налякати!— Кетрін показала мені кулак

Ми сиділи говорили ще хвилин десять. Далі, Кетрін забрали на прийом до лікаря. Двері м'яко відкрились. В палату зайшла мама, а за нею тато. Вони обійняли мене. Мама ніжним і тихим голосом спитала мене:

—Як ти себе почуваєш?

Коли мама сіла поруч, я помітила наскільки стомленим був її вигляд. Синці під червоними очима, незвично бліде обличчя... Вона взагалі спала? Я взяла її за руку.