"Проклятий Спадкоємець"

Розділ Шостий

Наслідник Астарнії сидів на землі, масуючи пальцями свій лоб. Його задумливий погляд був опущений до землі. Дув легенький вітер, який трішки рятував від докучливих промінців. На диво сьогодні ліс не був власником багатьох шумів, ніби більшість мешканців цього місця ховались десь в центрі зеленого королівства.

-То хочеш сказати, що ти ризикував життям заради якогось пророцтва?-підняв брів Драко не дивлячись на блондина, який розправив жовтогарячі крила.

-Це – не «якесь пророцтво», а одна з причин Пророцької війни,-серйозно відповів дракон схрещуючи руки на грудях.-Ти син Річарда та його дружини, яка мала прізвище Ашайн. А судячи ще з того, що ти дракон, то сумніватись не доводиться.

-Боюсь, що я не можу бути виконавцем дій від того «віршика»,-фиркнув Данир-молодший піднімаючись на ноги.-Все ж таки в мене титул принца Астарнії, а не спадкоємця всього драконового королівства. У вашого короля чи королеви мають бути діти для цього.

Співрозмовник змовчав, напевно вагаючись чи варто розкривати зараз всіх карти.

-Дарактонія у стані громадянської війни, оскільки король Айдахар знову зібрався об'єднати королев та народ в єдине ціле. Ніхто не бажає прощатися з владою. Тому, як тільки наші оракули та шамани знову заговорили про те пророцтво, відразу були відправлені провідники для тебе. Я - вояк королеви Розелії та запрошую тебе підтримати нас.

-Яке твоє ім'я?-спитав Драко заглядаючи йому в очі.

-Громокрил,-чітко і швидко відповів ящір.

-Папа, Громокриле, неприємно було побалакати,-сказав шатен й збирався піти, але його вхопили за руку.

По палаючим очам Громокрила було видно, що він не жартує і не збирається відпускати сина Річарда так просто. Драко спробував вирватись з цієї хватки, але не міг похвалитись силами на рівні з солдатом драконової армії. До речі, він ж його вбити має.

Володар темно-зелених очей не знав, що робити. По словам цього дракона – він головна персона в якомусь пророцтві та має допомогти одній з королев встановити порядок серед драконів. З одного боку можна сказати, що маячня, однак, цей Громокрил ризикував своїм життям та має гідні аргументи, щоб йому повірити.

Драко не розумів, не хотів приймати факту того, що мусить обирати між суспільством в якому виріс та своєю рідною расою. До того ж у нього є тепер інформація, щодо слабкості Дарактонії. Проте, не буде це підло та низько давати таким людям, як астарнійці змогу помститись своїм найбільшим ворогам після магів?