Елеонора з посмішкою на обличчі гралась з своєю малою племінницею Кларою. Мале коротковолосе дівча мило сміялось, доганяючи свою юну тітку. Принцеса стомлено сіла на лавку й кивнула молодшій родичці, ніби закликаючи її до відпочинку. У відповідь вона отримала розчаровану мину.
Зеленоволоса спокійно опустила погляд до кам'яної доріжки, насолоджуючись безтрепетним днем у саду. Навіть сонце сьогодні не пекло, а доповнювало спокій своєю присутністю. Слуги подавали її прибулій сестрі та чоловіку легкі перекуси, деколи запитуючи в інших принцес, чи бажають вони чогось. Легка метушня, яка навіть не дратувала.
Дівчина зараз мала бути з Зоєю та Долорес на святкуванні дня народження Лоренції. Проте, вона вирішила залишитись та допомогти брату з приготуванням до приїзду. Принц добре впорався, але скоро буде ніч повного місяцю і їй було лячно, щодо можливого майбутнього розвитку подій. Всі чули розповіді про перевертнів чи вовкулак у цей час, але нічого не було відомо про драконів. Хтозна, може їх інстинкти уміють проявлятись до тієї самої ночі?
Стараючись допомогти своєму брату-насліднику, Елеонора перечитала багато літератури про крилатих ящерів, утім, звісно потрібної інформації не було. Це було достатньо очікувано, але оптимізм принцеси знову змусив її повірити та розчаруватись. Проте, вона завдяки цьому ніколи не здавалась і доводила все до кінця.
Велнерія та Даная згадували старі-добрі часи, коли в них було менше молодших сестер. Мая жалілась матері, щодо її майбутнього одруження на Френку Монде, чим змушувала Емілію втримувати спокій на лиці вже на протязі декількох хвилин. Інеса та Ілона також грались з Кларою, допомагаючи цим Елеонорі.
«Шкода батька тут немає, він любить, коли вся сім'я збирається разом.»-подумала принцеса Астарнії. Елеонора з тяжкістю пам'ятала їх найстаршого брата Тома, минулого наслідника їх королівства. Давно це було, коли чоловічих представників роду Данирів було більше ніж жіночих. Хоча, нічого поганого в цьому не було. Напевно.
-А де Драко?-спитала русявоволоса Інеса переводячи погляд на сестру.
-Ось йде,-кивнула в інший бік Елеонора помічаючи біля брата Дафні, яка йому щось говорила.
Лице принца не виказувало жодних емоцій, а закочені очі говорили, про його «зацікавленість» в діалозі. Шатен навіть зміг привітливо кивнути сестрам, стримуючи бажання закрити вуха руками. А нянька все продовжувала говорити:
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Проклятий Спадкоємець"
FantasyОдна іскра породжує полум'я, один вчинок стає причиною війни, а одне слово здатне знищити людину. Навіть не прикладаючи зусиль, випадково, можна зробити щось впливове. Готуючись прийняти відповідальність за те, що твоє життя буде побудоване на важли...
