"Проклятий Спадкоємець"

Розділ Одинадцятий.

Емілія швидко і впевнено йшла в кабінет короля Астарнії. Королева махнула рукою служницям, котрі йшли за нею. Жінки коротко переглянулись та виконавши поклін зупинились на місці. Перший раз вони бачили її Величність такою. Хоча, кому як не матері, хочеться дізнатись про долю її єдиного сина після такого довгого засідання.

Навіть не стукаючи, шатенка відкрила двері та увійшла в кабінет чоловіка. Він сидів за столом, підписуючи пачку документів. Почувши кроки, володар каштанової бороди з сумом поглянув на дружину.

Чоловік махнув їй рукою на інше крісло, а сам пішов закривати двері. Емілія не зводила з нього крижаного погляду своїх зелених очей. Поправивши синю сукню, жінка все ж сіла та перевела погляд у бік вікна, за яким було видно нічне небо.

Монарх невпевнено повернувся на своє робоче місце та продовжив роботу, взявши перо в руки. Минали хвилини, а до дратуючої тиші, мов по капельці, додавалась знервованість присутньої тут королеви.

Нарешті, жінка не витримала та повернулась лицем до свого чоловіка.

-Чому мовчиш?

-Я працюю,-тихо відповів Річард, як раптом в нього силою забрали перо.

-Йде суд над нашим сином, а тебе хвилює щось ще?-з люттю спитала Емілія.-Як ти можеш? Не муч мене і скажи, коли це нарешті завершиться!

-Уже завершилось,-так само тихо відповів правитель королівства з незрозумілим почуттям у тоні.

-Рішення вже прийнято?-її тон з розлюченого змінився на здивований.-А що ж тоді відбудеться завтра?

-Буде виконуватись вирок,-холодно сказав Річард відкладаючи папери в бік.-Народу буде повідомлено, що завтра останнє обговорення. Насправді ж буде дещо інше.

Емілія з надією поглянула на чоловіка.

-Ти даруєш йому можливість втекти, правда ж? Адже, як мені доповіли то це був наклип та мій син не вбивав нікого. Слава Мерліну, пройде час та все буде прояснено!

-Завтра відбудеться його страта.

Спершу жінці здалось, що їй причулось, але спокійність та серйозний враз обличчя Річарда знищили ці сумніви. Королева відчула, як її руки затряслись. Перед очима почали пробігати короткі спогади про Драко: від його першого слова до недавньої події, через яку мусив відпочивати.