Ні, цього не може бути, це не можливо. У дверях стояло двоє хлопців вони звісно виглядали розкішно. Один з них був високий з світлим волоссям він був дуже привабливий, а другим хлопцем був сам демон.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Так, це був той самий Мін Юнги, тільки його тут не вистачало. - Ось ці двоє також є верхівкою в універі - повернувшись до мене сказав Субін - вищий це Кім Техьон він на 3 курсі разом з Чіміном, а біля нього Мін Юнги, студент 4 курсу, навчається разом з іншими хлопцями. Хоч Мін і старший за Кіма але вони є кращими друзями. Мін Юнги краще взагалі не переходити дорогу. - Але чому? - Він дуже привабливий так як й інші з його команди. Але Юнги чистий демон ніхто не бачив як він щиро посміхався або плакав, він ніколи не виражає свої емоції, тому краще з ним не зустрічатися бо може стерти в порох - суворим як ніколи тоном сказав мені Субін. - Дякую, що розповів. - я подякувала і хотіла вже іти як помітила на собі погляд Юнги, а він лише усміхнувся одним кінчиком губ. Я відразу зрозуміла, що він мене впізнав тому вибігла з їдальні та пішла на пари. Інші дві пари пройшли швидко, я направилася до автобусної зупинки. Мене провів Субін, він жив недалеко, тому пішов додому, а я стала чекати на автобус. Раптом біля мене зупиняється авто і відкривши скло, за кермом автомобіля сидить сам Мін Юнги. - Сядь в машину нам потрібно поговорити - суворо сказав Юнги. - Нам нема з тобою про що говорити. - А я так не думаю, чи ти хоч щоб усі дізналися, що ти являєся спадкоємицею “Ter Eking”. -Гаразд, сідаю - я сіла в машину бо не хотіла, щоб інші дізналися ким я являюсь - ну і що тобі від мене потрібно? -Оу крихітко не нервуй. - Я тобі не крихітка!!! - Гаразд, гаразд але справа у тому якщо ти хоч залишитися в університеті як звичайна студентка то і веди себе звичайно. - Що ти маєш на увазі? - Пф. Я бачив, що ти сьогодні витворила в їдальні... і...- не давши йому договорити я крикнула. -А що я повинна дозволяти їй мене кривдити! - Якщо ти пам'ятаєш - все также спокійно говорив Мін - мати тих дівчат директриса універу в якуму ти навчаєся. І вона б тебе вже вигнала але вона знає хто твій татусь. -І що мені з того? -О боже, яка ж ти тупа - вдихнувши сказав Юнги- всі хто хоч якесь криве слово говорили на Джису та близнючок, були виключені з універу всього за хвилину. -Я тебе зрозуміла - опустивши голову сказала я. -Окей. Тепер вали із моєї машини. -Пфф.- я вийшла із машини і направилася до автобуса. Їхавши в автобусі я зрозуміла, що той демон моє рацію, тому я повина вести себе обережніше. Для мене це буле тяжко, бо у минулому універі не було багатих і бідних, були сильні та слабі я входила до сильних і це мене всі боялися. Прийшовши додому я повечеряла і встигла підготуватися на завтра але татуся все ще не було, тому я написала йому СМС. “Татусю, ти де?”
