Якби стіни розмовляли

~II~

5 seconds of summer — Valentine

~I love the light in your eyes
  And the dark in your heart~

POV Автор

Зима. Тиша. Сніг. Любов.

Любов?

Під ногами пари приємно поскрипує сніг. Тиша між ними не пригнічує.

Один із найромантичніших вечорів зими.

— Ну, Гарріііі... Що за сюрприз?

— Терпіння, Черрі, терпіння...

~

POV Cherry

Терпіння, Черрі, терпіння.

Так, усе проти тебе. Так, ти вчора була в бібліотеці. Так, ти знала де можна купити валентинки.

Але хіба це переконливі докази?

Хто не знає де продають кляті валентинки?
Та в кожному другому магазині. Бізнес — це бізнес. Я б теж їх продавала, якби мала змогу.
Чому я була в бібліотеці?
Допомагала Калуму з домашнім завданням із математики.
Тому що добра?
Тому що меркантильна. Кел платить мені за заняття. А я занадто люблю гроші.

— Хто це все вам розповів?

— Усі чули про це... — Тріс не може дати конкретної відповіді на питання.

— Невже це плітки?

— А ви як думаєте?! — не вірю, що вони переконані в протилежному.

Ненавиджу плітки. Один почув, другий недочув, третій вже придумав.

Люди люблять говорити, всі це знають, але не знають, як їхні слова змінюють життя. Ще пів біди, коли жертва пропускає все крізь вуха, але коли вона приймає все близько до серця... Коли вона стає частиною пліток, коли починає діяти, як у плітках, коли втрачає сама себе і стає людиною із пліток...
Я вважаю це катастрофою.

Але люди люблять говорити, тому і будуть говорити.

Хто ж міг це все придумати?

Чи взагалі існує ця валентинка?

Направляюсь до головного винуватця цього всього.

Ми ж домовилися з ним...

Сто років не розмовляли.
А виглядає він як завжди... Хто б що не казав, але він невимовно вродливий.