Якби стіни розмовляли

~VIII~

FINNEAS - Lost a friend

~I'll be lying awake counting
  All the mistakes I've made~

POV Cherry

Рівномірний стукіт годинникової стрілки вже починає діяти на нерви. Я водночас хочу і не хочу поглянути на нього, бо знаю що побачена година мене не порадує. Але можливо це варте того, щоб викинути цей клятий циферблат (який я надіюсь, бреше, і зараз не 3 ночі) з всієї сили у вікно?

Ніяк не можу заснути.

Ніяк не можу викинути з голови цей гнітючий образ його обличчя, в очах яких так і читається обезброююче розчарування.

Хм... А очі зелені чи блакитні? Його волосся каштанове чи русяве? Ти багатьох підвела.

Сьогодні ще й Люка...

Теоретично вчора.

Ааааааа! Заткнись!

Чому ж ти ніяк не можеш перестати думати про всі свої помилки?
Їх занадто багато, розмірковуючи над ними ти можеш не спати цілу вічність!

~

— Черрі, я просто не можу заснути. Мені потрібно хоч якесь снодійне, і я знаю, що ти саме маєш таке...

— Це занадто небезпечне снодійне.

Я намагаюся відмовити свого друга дитинства. Я не можу з ним так вчинити.

— О, то ти переживаєш за мене, солодка вишенько?

~

Чому місячне сяйво прямо попадає мені в очі? Для чого взагалі я тиждень вибирала ці жалюзі?

Вирішую піти у ванну і трохи освіжити обличчя. Стараюсь якомога тихіше пересуватися по будинку, інші вже точно бачать треті сни.
Зараз би все віддала щоб так само безтурботно спати.

Мої темнющі синяки під очима теж з цим погоджуються. Чорт, завтра буду довго їх затоновувати. В нас немає снодійного?

Ну ти ніколи не приносила барбітуратів з собою додому.

Закриваю кран з холодною водою.
Це не допоможе. Сьогодні, видно, не судилося мені поспати.

Нагадування будуть завжди зі мною в голові.

І на шкірі.