Якби стіни розмовляли

~IV~

Lorde — Everybody want's to role the world

~Welcome to your life
   There's no turning back~

POV Luke

На що тільки люди не здатні заради помсти.

Або через нудьгу.

Я таки справді їду на ту вечірку.

Можливо, вдасться зібрати трохи нової інформації?

П'яні люди не здатні стримувати себе, цим я і скористаюся.

Чорні джинси, червона клітчата сорочка та косуха — гаразд, Ромео, ти не дівчат ідеш зваблювати.

Закриваю свою квартиру, ключі кладу в кишеню.
Живу один. Я давно вже звикнув до терпкого почуття самотності, але, якщо чесно, деколи його присмак буває дуже гірким.

Доки їду в машині, ще раз обмірковую все що відомо про Черрі Мілборн: всі знають її як хорошу тиху ученицю, та й виглядає вона як спокійна мила дівчина.

Чорт, вона справді практично ідеал (е дивно, що сам Гаррі Стайлс був закоханий в неї)

Але саме це заставляє тебе пильніше придивитися до цієї ідеальності, чи, можливо, образу: що ж за цим ховається?

Найкращий спосіб побачити справжнє лице людини — це розлютити її. Черрі швидко запалилася, але так само швидко і остинула. А ще вона надзвичайно добре бреше в очі. Або справді говорить правду...

Я не можу повністю розкрити її.

~

Вечірка в розпалі. Молоді гарячі тіла вже повністю під владою алкоголю.

Хлопці шукають легку здобич на одну ніч, а дівчата спокусливо рухаються під музику.

Ні. Не вірю своїм очам. Вона ж не настільки нерозважлива, щоб прийти сюди?

Та, здається, настільки. Таки вона.

Судячи з її стану, випила не мало. І...

Та ти зовсім здуріла, чи що?

— Думаю, тобі досить, Черрі. — підходжу і забираю стаканчик з янтарною рідиною.

Віскі? Черрі, серйозно?

Хапаю її за лікоть, і йду до виходу з цієї жахливої діри.

Спочатку дівчина нічого не розуміє, та вже за мить починає вириватися.

— Неймовірно. Ти хоча б думала головою, перед тим як піти на вечірку? — не витримую і підвищую голос. Мілборн кривиться.