Якби стіни розмовляли

~Epilogue~

5 seconds of summer - Best years

~You've got a million reasons to hesitate
   But darling, the future's better
   than yesterday~

POV Cherry

- Черрі, ти ще довго? Чи ти спеціально хочеш запізнитися на власний випускний? - кричить мама з першого поверху.

- Вже іду! - закочую очі. Вона більше переживає за нього ніж я сама.

Ще раз дивлюся у дзеркало, і вау, а я не така вже і страшна. Правда, це я з макіяжем. Перекидаю накручені локони за спину, швидко кидаю ще помаду й туш у маленьку сумочку, і нарешті спускаюся по сходах.

Чорт, хоч і пройшло вже стільки часу, і вже все менш більш налагодилося, ліва нога досі дає про себе знати.

Після самогубства Емілії Хоран я втратила свідомість від великої втрати крові, тому всі пояснення поліцейським взяв на себе Хеммінгс. Якби не він, я не знаю чи б взагалі була зараз жива... Навіть коли я прокинулась на наступний день у лікарняній палаті із занімілою ногою і тою клятою трубкою від крапельниці у руці - він був поруч.
Він скільки всього для мене зробив, хоч я і близько цього не заслуговувала...

- Яка ти красива, - побачивши мене, промовляє батько і ніжно посміхається.

- Така вже доросла... - мама теж зачаровано дивиться на мене і, о ні, чорт, її очі стають вологими. - Тільки я досі не можу повірити, що замість красивого вечірнього плаття, ти вибрала звичайний костюм...

- По-перше, це не звичайний костюм, а шикарний, зручний, стильний, глибокого червоного кольору, що ідеально гармоніює з моєю рубіновою помадою і сережками у вигляді вишеньок. - впевнено наводячи неодноразово повторювані аргументи, я взуваю мої улюблені чорні босоніжки на невисокому каблуці, що пасують до мого мереживного топу такого самого кольору. Батьки, м'яко кажучи, були в "захваті", коли я сказала їм, що хочу купити на випускний не плаття, а костюм. - По-друге, після випускного він не буде висіти самотньо у шафі на вішалці в поліетиленовому чохлі, повільно впадаючи у забуття, адже діловий костюм можна вдягати на будь-які заходи. І найголовніший плюс: ми, хоч і небагато, але зекономили, а зайві гроші - ніколи зайвими не бувають.

- Я думаю, Черрі права. І до речі, ти справді непогано виглядаєш. - підморгує Вівіан. Ну хоть хтось на моєму боці.

На щастя, моя сім'я зрозуміла ситуацію, яка сталася між мною та Емілією. Терпеливо вислухавши мою історію, вони змогли прийняти мої вибачення, і я невимовно рада, що маю таку співчутливу сім'ю. Повернути колишню довіру Вівіан було важче, адже у психологічному плані вона постраждала не менше ніж я, та з часом ми знову стали близькими як були. Але мені, якщо чесно, не подобається, що вона стала близькою також із Джексоном Вангом. Він гарний хлопець, але з темною стороною. Не хочу щоб вона перейшла на неї...
Я не розказала їм про наркотики. Цей хрест я мушу нести сама і в таємниці.