Подорож до невідомого

Розділ 5

Водограй. Знову прохолодний вечір. Здавалося нічого не змінилося з минулої ночі. Проте певна відмінність все ж була. Принцеси не було на звичному місці. Вона лежала трохи віддалік від водограю на зеленій свіжій травичці й споглядала небо.

-І як ти тут?

-А ти як думаєш? Застрягла в чиїйсь свідомості й мені має бути весело чи що?.

-Гаразд, гаразд. Сумно та й нудно напевно.

-Чому в тебе весь час ніч тут?

-Типу це від мене залежить.

- Саме так. Але це мене зараз найменше цікавить. Завтра вихідний. Хоч на стрільбище все ж варто сходити.

- Це не найстрашніше.

- А ще ти, точніше я збиралася вийти вмісто, а також попрактикуватися в моїх бойових навичках з магії. Ще у мене повинні бути сімейний обід та вечеря.

- Мдя. То що я ще й маю стріляти вогнем чи літати? Чи може ще якісь магічні фокуси показувати?

- Ти зараз насміхаєшся з мого світу?

- Та ні просто запитую. В нас немає такого поняття "сил".

- Хм. З наступного тижня починатимуться потроху екзамени в академії. Тому я й хотіла попрактикуватися. На екзамені буде крім письмової частини ще й практична.

- Чому все так складно. Я ж не можу так просто взяти й навчитися всьому за кілька днів. - з розпачем мовила дівчина.

- Треба постаратися. Завтра спробуємо. Заодно я гляну скільки в тебе тут сил.

- Гаразд. Зі мною то все ясно. А як бути з рештою? І що мені робити на сімейній трапезі?

- За трапезу не переживай там буду ж і я також, тож зможу контролювати тебе. Щодо решти так це поки проблема і доволі велика. Не хочу щоб хтось запідозрив щось, але й вигадати щось поки не можу.

- Можливо ти можеш і їм підказувати, як мені?

- Як ти це собі уявляєш? Я ж тут ув'язнена!

- Ну але ж я тебе чую. Якщо так не можна то чи можна зробити щоб вони чули твоїх?

-Не знаю. Принаймі не впевнена. Звідси я можу допомогти лише тобі.

На якийсь час обоє притихли. Їх терзали одні й ті ж думки. Ті ж питання прокручувалися в голові дівчат по колу, але відповіді так і не приходили.