Подорож до невідомого

Розділ 16

За час проведений у магічному кубі Річард підняв свій магічний рівень. Він проговорив заклинання стільки разів, що й не злічити і безліч разів побачив цикл життя рослини. Справді словесна магія підходила йому як нікому. Та й з його поетичною натурою він сам зумів складати текст заклинань й попрактикуватися не лише з часом.

А от маленьку ватагу дітей довелося бавити Софі. За кілька годин з неї повністю витягли всю енергію. На щастя приєднався майстер. Його ввели в курс справи й дівчина легко передала догляд за трійцею майстру.

- Яка причина вашої суперечки? - спитала дівчина, коли майстер відійшов далі з непосидющою малою трійцею.

Хлопець трохи помовчав, а тоді сказав.

- Ді...

- Ну ясно. 

Вони обоє безсило лежали на траві, споглядаючи небо, що затягнулося хмарами. Величний рожевуватий куб розсіявся в повітрі, так само як і горщик. Висмоктав він сили добряче з її високості.

- Ти ще не знайшла рішення, як їх вернути в норму, - Рік вказав на ватагу дітей, що наближалася до них. За ними повільно йшов майстер Войт. Чомусь він не здавався таким безсилим як наші двоє після тих живчиків.

- Знайшла.

- То чого ми чекаєм?! - хлопець зірвався на ноги.

- Ти кудись поспішаєш? - всміхнулася дівчина.

- Ні. Але ж не лишати їх в такому вигляді.

- Завтра верну в норму.

- А сьогодні не можеш?

Софі глянула на нього, мовчки встала на ноги.

- Ні. Не можу.- сухо мовила дівчина. - Навіть мені потрібен відпочинок, щоб відновити енергію. - додала вже спокійним тоном промовисто натякаючи на його тренування, які їй обійшлися в чималий об'ємчик енергії.

- Хем. Гаразд.

- Мої покої найбільші - можна туди всіх відвести наніч, а зранку я приведу всіх до норми.

- Окей.

- Якось швидко ти погодився зі мною.

  Хлопець промовчав.

***

- Аааайй!!!  Що?! Де?!

Маленький Ерік з Діаною вирішили пробудити Софі різко скочивши на живіт, а від її крику проснувся й Рік.