Місто гуло, сонце пекло в голову й навіть легенький вітерець не рятувавв. Найбільше шуму долинало з центральних районів міста, де розташувався ринок. Пахощі заморських смаколиків, що йшли звідти, заполонили всі околиці. Багато народу, восновному приїжджих одразу ж кидалися на запах, що вів їх на ринок. А там уже знані купці-майстри своєї справи бралися за справу - ти не міг просто пройти повз і нічого не придбати.
Краму тут було до кольору, до вибору. На будь-який смак. Вибір магічних зіллячок заворожував око, смарагдове намисто так і виблискувало з поміж інших, а стародавні рукописи й різні приладдя так і заманювали туристів поглянути.
На цих вуличках водилося також повно злодіїв та маленьких злодюжок. Серед них надто виділявся один новоспечений злодюжка. Він звав себе Бальтазар. Відносно недавно почав мешкати на вулицях столиці й уже здобув славу кращого злодія. Головною метою була крадіжка дорогоцінностей та їх подальший продаж чи обмін на ринку. Та через зажиту славу багато отримати він не міг. Так і сьогодні поцупивши прекрасний браслет зі смарагдами, й прийшовши обміняти, отримав мішечок фінік заміть грошей. Та хлопця не гнітив такий обмін. Навпаки він тішився, що отримав такий смаколик й розділив його з вірним маленьким другом на йменні Джі. Щоб поїсти в тиші вони зійшли з центральної алеї у провулок, де було менше людей, що хотіли чогось прикупити на ринку. Тут вмостилися під якимсь будинком й куштували здобуті фініки.
По іншу сторону алеї згуртувалися малі діти, що тулилися один до одного під дірявим балдахіном. Маленька дівчинка промовила:
- Братику, я голодна. Коли ми вже поїмо? - її великі очі, опухлі від голоду викликали жаль в очах братика.
- Я постараюся роздобути трохи якоїсь їжі. Потерпи ще трішки. - підбадьорював її братик.
Хоча його слова були геть не переколиві для інших для дівчинки вони були правдиві. На цих дітей було боляче дивитися. Обоє в подертій одежі й брудні, без взуття через що п'яти були чорні й на них не було лиця. Їхню розмову чув хлопець - злодій. ВІн підняв очі й пильно оглянув тих дітей. ЙОму стало їх дуже шкода й він віддав їм свою винагороду.
- Тримайте, - промовив Бальтазар з усмішкою.
Дітлахи були на сьомому небі від щастя. Вони одразу почали кланятися хлопчині. Джі дивилася з підозрою, що і їй доведеться віддати свою частку. Вона була дуже голодна й мала шанс вперше за день поїсти, але глянувши на хазяїна лиш важко здихнула й вчинила так само як і він. Тоді зайняла своє місце у хазяїна на плечі.
Хлопець ще раз обернувся чи то на дітей чи то на кого. Йому раптом здалося, що за ним спостерігають. Та ззаду не виявилося нікого й пішов.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож до невідомого
FantasiОдна мить і ти вже посерд лісу в якомусь новому загадковому світі та зодягнений у королівські шати. Прикольно звісно, та це лиш спершу. Новий світ, що повен магії, міфічних створінь та старовинних артефактів. Куди ж без старого злюки, якому закортіл...
