Бабник - Пак Чимин [Завершено]

Частина 10

Дівчата злякалися і побігли.
Я з Чимином швидко кинулися до Хан Би. Вона ще могла говорити.
- Ти як? З тобою все добре? - запитала я і рукою перевірила голову.
- Та вже все нормально, ви зі мною. - сказала Хан Би.
- Ти шо? В тебе температура. - сказала я.
- Як? Так бігом додому. - сказав Чимин і взяв Хан Би на руки.
Чимин поніс її до дороги, там ми зловили таксі. Добре що в мене було пару грошей. Через 8 хвили ми були біля дому. Чимин взяв на руки Хан Би і витягнув з авто, а я розплатилася і побігла відкривати двері. Таксі поїхало, і я відкрила двері. Чимин заніс Хан Би у зал и поклав на диван. А я знайшла аптечку і поставила чайника.
Я з потрібними речами прийшла у зал. Хан Би вже просто знесилена спала, а Чимин сидів біля неї. Я теж сіла біля Хан Би, і почала коперсатися у аптечці.
- А шо за підлітки були? - запитав Чимин.
- Я знаю що ті троє дівчат, це її однокласниці. - сказала я.
- Понятно. А ті троє хлопців? - запитав Чимин.
- Незнаю треба у Хан Би питати, коли вона проснеться. - сказала я.
- Добре. Хай спить. - сказав Чимин.
- Ага. - сказала я і кивнула головою.
Я нарешті знайшла таблетки від температури і мазь, щоб замазати рани. Я почула свист чайника, пішла у кухню, виключила його і зробила чай для Чимина і Хан Би. Я взяла крушки, принесла у зал і поставила на стол.
- На Чимин... - сказала я і дала Чимину крушку з чаєм - Попий, тобі треба.
- Дякую. - сказав Чимин і взяв крушку.
Ми попили чаю, я занесла крушки і прийшла у зал... Проснулася Хан Би.
- Хан Би сестричко, як ти? Що болить? - запитала я і схватилася руками за її голову.
- Все добре, тільки голова болить. - відповіла Хан Би.
- Більше нічого? - запитав Чимин.
- Ні. - відповіла Хан Би.
Я пішла у кухню і набрала води у стакан. Принесла у зал, дала Хан Би таблетку і запити. Вона сіла і випила таблетку.
- То чого вони тебе избивали? - запитав Чимин.
- Все почалося з того, шо мене поставили у пару з моїм однокласником на завдання з хімії... - сказала Хан Би і дивилася прямо.
- А я так поняла шо цього однокласника дуже любила, та головна? - запитала я.
- Саме так. - відповіла Хан Би - Спочатку вона мені просто погрожувала. Але потім, той хлопець став приставати до мене, а я як могла його відшивала, бо я і насправді його не любила. Але він все більше і більше приставав до мене, от і головна вирішила, мені помститися. - сказала Хан Би і лягла на спинку дивана і закрила очі.
- Ну нічого, головне що все вже позаду. - сказала я і обняла Хан Би.
Чимин подивився на нас і в нього потекла сльоза. Я це побачила.
- Е, ти чого плачеш? - сказала я і у мене самої пішли сльози.
- А ти чого вже плачеш? - запитав Чимин, витирая сльози і посміхаючись.
- Незнаю. - сказала я і теж почала витирати, з посмішкою на обличчі.
- Ви ідеально підходите один одному. - сказала Хан Би.
Ми на неї подивилися і Чимин підсів ближче і поклав руку мені на плече.
- Канешно. А ти сумнівалась? - запитав Чимин з гордою посмішкою.
Я взяла і легко стукнула Чимина у живіт, локтем.
- Аййй, ти чого? - запитав Чимин - Я взагалі то врятував твою сестру.
- За це дякую. - сказала я і посміхнулася.
- І це ти мене називаєш дитиною, хоча сама поводишся як дитина. - сказала Хан Би і посміхнулася.