Бабник - Пак Чимин [Завершено]

Частина 8

Ми попрощались і пішли. Вийшли на двір і попрямували до мене додому.
- А де твоя сестричка була? - запитав Чимин.
- У подружки на вечірці. - відповіла я.
- Понятно. - сказав Чимин.
- А у тебе є брат чи сестра? - запитала я і подивилася у сторону Чимина.
- Була, сестричка. - відповів Чимин і подивився угору.
- Оу, вибач я не знала. - сказала я і поклала руку йому на плече.
- Та нічого. - сказав Чимин.
- А розповісиш про неї? - запитала я.
- Да. - з легесенькою посмішкою сказав Чимин і подивився на мене а потім уперед - Її звали Пак Суран, якби вона зараз жила, то їй виповнилася б 15 років.
- Ого, як моя сестра. - сказала я - А чого вона померла.
- Спочатку вона не витримувала тиск з боку батьків, я один її розумів. А потім у неї виявили дуже рідкісну хворобу, ще і на останній стадії. Коли всі однокласники про це дізналися, то почали глузувати з неї. Вона не витримала і сама покінчила з життям. - сказав Чимин - А їй тоді всього лиш було 13 років.
- Боже... - сказала я - Бідненька Суран.
- Я надіюсь, що їй там на горі добре. - сказав Чимин і знову подивився уверх - Суран, мені завжди не вистачатиме тебе... Я люблю тебе.
Коли він це сказав, то я вперше побачила, як з його ока йде у низ сльоза. Я просто не витримала, взяла і обняла Чимина.
- Не переживай, я завжди буду поруч з тобою. - сказала я.
І в мене теж почали йти сльози. Ми так простояли хвилину. Потім я подивилася на Чимина і витерла йому сльози.
- Добре. Пішли дальше. - сказав Чимин.
- Пішли. - сказала я і взяла Чимина за руку.
Бо я подумала може йому буде легше. Через 12 хвилин ми були біля мого дому.
- Може зайдеш до мене на чай? - запитала я.
- Та ні, не треба. - сказав Чимин.
- Як ні? Ні чого не знаю ти зі мною йдеш. При тому що ти ще змусив мене плакати. - сказала я з посмішкою.
- Добре. - сказав Чимин.
І ми зайшли в мій дім. Закрили двері.
- Роззувайся і проходь у кухню і сідай. - сказала я.
Я теж роззулась, як тут до мене прийшла Хан Би.
- О, привет. - сказала Хан Би.
- Привет. Хан Би знайомся це Пак Чимин, Чимин це Хан Би. - сказала я.
- Привет. - сказав Чимин.
- Привет. - сказала Хан Би з радісною посмішкою.
А Чимин потом був трохи в шоці.
- Чимин, йде чай пити. - сказала я і легко штовхнула у плече.
- А? Да йдемо. - сказав Чимин.
- Хан Би, ходи тож з нами чаю поп'єш. - сказала я.
І ми пішли сіли в кухню за стол, я поставила чайника, дістала кружки, цукор і пакетики чаю. Потім я сіла біля Чимина.
- Хан Си, я зараз прийду. - сказала Хан Би.
- Окей. - сказала я.
І Хан Би пішла.
- Чимин, а чого ти був в шоці? - запитала я бо відразу поняла шо він був в шоці.
- Просто... Вона похожа на мою сестру. - сказав Чимин.
- Ти шо? Може тобі здалося? - запитала я - Може у тебе температура? - запитала я і приклала руку - Та ні, наче немає.
- Та, можливо мені здалося. Я ще причому випив. - сказав Чимин.
- Незнаю. - сказала я.
Як тут заварився чайник. Я взяла і залляла кип'яток в кружки. Потім прийшла Хан Би.
Ми попили чаю, поговорили, посміялись, пограли у пару маленьких ігор. Як тут я дивлюсь а на часах 23:20.
- О Хан Би, може спати підеш? - запитала я.
- А ти? - запитала Хан Би.
- Я теж зараз буду. - відповіла я.
- Ну, то я піду додому. - сказав Чимин і встав.
- Так, стопе. - сказала Хан Би і встала перед Чимином, не давая йому пройти. - Хто тобі казав йти? Хан Си, Чимин же переночує у нас? - запитала Хан Би.
- Да, Чимин, залишайся у нас переночуєш. - сказала я.
- Окей, всеодно завтра субота. - сказав Чимин.
- От і добре, я зараз тобі постелю. - сказала я.
І я пішла. У нас була одна комната вільна, там було ліжко, от і я постелила Чимину саме там. Чимин ляг там спати, Хан Би у своїй, а я у своїй.