В полоні твого кохання

Частина перша

Все в житті, абсолютно все, нагадувало їй його. Той прекрасний запах парфумів, запах, що зводить її з розуму...вона перед ним не встоює! Хоча, що сказати? Гвен, не може викинути з голови того хлопця!

А все почалось з простого зіткнення в перший день навчання. Так банально...

Справді. Гвен, ідучи в кабінет директора, літала в своїх думках, складала плани на майбутнє і просто відволіклась від реальності...

А тим часом, такий собі Чон Чонґук, просто був заглушений криками своїх прихильниць-проституток, які вічно вішались йому на шию.

Тож вони обоє не звертаючи уваги просто нінащо, прямували до призначених ними пунктів, аж раптом книги дівчини виявились на підлозі, а сама вона впала на цього красунчика. Що спало перше на думку їй, те й було написано.

- Ти що? Взагалі на світ очі не роздупляєш? Треба певно окуляри купити! - не буду приховувати, але так, він егоїст.
- Вибач, я не хотіла...- їй було ніяково, адже вперше в неї сталась така ситуація.
- Забери свої вибачення та йди геть із моїх очей! - все продовжував свої капризи Чонґук.

Раптом на дівчину "напав" запах чоловічих парфумів. Запах Чонґука...

Але Гвен нічого не сказавши почала підіймати книги та документи з підлоги і продовжила шлях до кабінету директора. Це було дивно, та вона повела себе не так, як інші, що саме й збентежило Чонґука.

А зараз вона майже кожен день страждає через його дії.

Вона закохалася в нього, а той просто вирішив познущатись з неї. Та видно він захопився так, що почав робити це кожен день. Відро з водою, з помиями, можливо, просто відро, яке з'являється на голові бідної дівчини. Поставить підніжку, або помацає місця, які йому мацати точно не можна...

Саме ось так проходять дні Гвен, що так хотіла завести друзів, мати гарні відносини з усіма. Та що ж тут зробиш? Всі від неї відвернулись, відколи над нею почав знущатись король вузу.

П'ятниця. 11:09.
Закінчилась перша пара, тож всі торжествують і прямують в столову. Там на Гвен налітає тарілка з їжею.
Але вона, спокійна як удав, направляється в жіночу вбиральню і змиває весь бруд з одягу.
Після дівчина трохи посушилась і направилась до дверей.

Та й там, біля звичайних дверей, відразу знаходяться нові прямо незвичайні проблеми.
Чонґук певно не з тієї ноги встав. Якщо раніше він знущався з неї приколами, то тепер хлопчина точно глузд втратив.

Він налетів на бідну Гвен і почав повільно впирати її в стіну, тим самим залишаючи мінімальну відстань між ними.

Раптом очі хлопця впали на губи дівчини. Він потягнувся, щоб поцілувати і вкрасти в неї перший поцілунок, але не тут то було.

Дівчина отямилась і хоч це все їй до безтями подобалось через якесь відчуття до Чонґука, вона зрозуміла, що просто не може так зробити. Тому вона просто вирвалась із його рук, і вибігши з вбиральні, побігла до аудиторії

- Дивно, чого ж ти мені не піддалась? - спитав сам у себе він.

- Як? Що це блін було? Невже він таки точно з глузду з'їхав? Але які губи...якби я могла це повторити! - теж говорила сама з собою Гвен.

- Та вона сохне по тобі! - сказав Техйон до Чонґука.
- Як вона може сохнути по мені і водночас відштовхувати? - він не зрозумів друга, тому вирішив перервати розмову.
- Ой повір мені! І ти скоро сохнути по ній будеш!
- Техйон, вона перша, перша хто просто відштовхнув мене! - злість стала більшою, через відчуття що Техйон говорить якусь маячню.
- Час тобі допоможе! Бувай!
- Бувай...
- Не забудь мої слова! - крикнув на кінець Техйон і покинув Чонґука.