В полоні твого кохання

Частина друга

Після другої пари, Гвен вирішила піти до бібліотеки. Набрати різних книг, може фантастику почитати, може щось з науки...
Їй було всеодно, хоч і економіку, лише б забути того клятого Чон Чонґука.

Тож, коли дівчина опинилась вже там, то відразу закружляла поміж тих полиць з книгами.

- Чого ж ти не така як всі? - спитав Чонґук, який щойно повторив ситуацію, що відбулась трохи раніше.
- Що ти робиш? - Гвен не розуміла такої поведінки .
- Я поставив питання першим! - він вів себе так впевнено, ніби забув, що сталось перед цим.
- А я перша перепитала і що?
- Так ще й смілива...може тобе трохи полякати?
- Ти відчепишся від мене?
- Тільки тоді, коли відповіси на моє питання! То чого ж ти не така, як всі? - так само перепитав він, як вперше.
- Може я просто не повія?
Після таких слів, хлоець здригнувся і опустив погляд на підлогу, трохи послабивши хватку.

Гвен скористалась цим, вирвалась і пішла до іншого залу з книгами.

- Знову відшила? - спитав Те, який уже не стримував сміху.
- Ага...А ще коли я спитав її ще раз, то вона сказала "Може я просто не повія?"
- Серйозно? Оу, тоді вона ідеал. Ти там якщо то не забувай мої слова! - знов згадав те саме, що відбулось 6 годин тому
- Слухай, Те, перестань мені це згадувати! Я вже починаю в них вірити!
- Правильно робиш! Ок асталавіста! Якщо захочеш робити тусу, подзвони!
- Не хочу туси! Ці хвойди мені вже набридли.
- Все!
- Що сталось? - спитав стурбовантй Ґук.
- Ти почав змінюватись! Бачиш, це те, про що я говорив!
- Ой, йди ти! - він кинув подушкою у Те, а той поставивши її на ліжко, вийшов з кімнати Чонґука.

21:00
Гвен вирішує йти спати, адже за сьогоднішній день в дівчини сталось дуже багато речей, які її вимотали.

Ось вона уже в своєму ліжечку, старається заснути, але раптом чує дивні звуки від вікна. Підхопивши вазу з тумби біля ліжка, дівчина направляється до нього. Глянути вниз, вона побоялась, тому вирішила трохи почекати.

Почулися звуки сирени. Певно поліція. Від цього стало ще страшніше. *Якщо цей бандит маніяк*- крутилось в голові дівчини

- Так, ще трохи. Надіюсь там нікого не буде! - звуки від вікна.

Бац.

Гвен вдарила злодія, що пробирався в її квартиру вазою і закрила вікно. Ясна річ він відключився. Дівчина вирішила прив'язати цього незнайомця до стілця попередньо посадивши його туди.

Але оцей незнайомець виявляється напрочуд знайомим. Спитаєте хто це? Це Чонґук.

Отож, Гвен прив'язала Чонґука до стільця, заклеїла рот і затягнула його до кладовки. Поговорять вони зранку. Всеодно субота.

Ранок. 9:37
- Підйом рота! - крикнув Чонґук.
Дівчина неочікувала такого, але очікувала, що він може напасти на неї, тому швидко витягнула з-під подушки телефон і кинула йому в чоло.
- За що? - спитав він.
- За Батьківщину! Ти що тут робиш?
- Не знаю, ти мене затягнула в кладовку, зараз я прокинувся і направився до тебе!
- Що? Але як ти розв'язав мотузку?
- Нуу, я мастак це робити! - мовив Чонґук і посміхнувся - До речі, я приготував сніданок, тому йди на кухню.
- Що? Сніданок?
- Ти глуха?
- Ні, я йду,- нерішуче відповіла вона.

- В мене є зап...
- Так, я грабіжник! - перебив хлопець.
- Еееммм, а як ти знав що я хотіла зап...
- В нас просто така ситуація! - знов перебив він.
- Ясно...
- Смачно?
- Так! - відповіла Гвен і продовжила їсти.
- Головне, не бійся мене! - це було сказано серйозно.
- А хто казав...
- По тобі видно! - знов перебив.
- Ти що такий уважний?! - це вже почало її бісити.
- Саме такі крадії і мають бути! - відповів він і прийнявся мити посуд за собою і дівчиною.

- Тепер головне, щоб ти нікому, нічого не розповіла! - пригрозив Чонґук дівчині пальцем після того, як одягнув куртку.
- Добре, я могила!