Таблетка

Розділ 5

Зранку я прокинулась на старому, м'якенькому дивані в квартирі Валіка. Голова зовсім не тріщала, лише карниз, мов швидкісний поїзд, біг по стелі. Це називають «вертольоти». У мене майже ніколи не тріщяла голова після алкоголю, за це мені білою завістю заздрили більшість знайомих.
Дивлячись в стелю, я почала по-трішки пригадувати події вчорашнього дня. Пригадавши чверть - запустила пальці в волосся та заплющила очі.
Я не пам'ятала майже нічого з вчорашньої вписки. Напевне це й на краще. Адже нічого хорошого бути точно не могло.
Я піднялася з ліжка та пішла в сторону кухні. В усіх кімнатах було напхано по кілька людей. Здається лише я спала сама. Цікаво, чи це диван маленький, чи я таки вчора щось втворила.
Разом з пам'ятю до мене повернулося і ганебне відчуття тривоги. Але через не найкраще самопочуття мені було вже глибоко плювати на нього. Він був лише краплею в цій палітрі жахливих подій мого життя.
В кухні ситуація була трішки кращою, я б сказала живішою. Тут стояли залишки вчорашнього алкоголю та кілька пляшок мінералки. А взяла одну з них, відкрутила зелений корочок і відпила трішки газованого напою. Моє тіло не могло насититись довгоочікуваною вологою. Бульбашки приємно пощипували пересохле горло.
Коли я нарешті відірвалася від води пляшка була на чверть порожньою. Я злегка посміхнулася закручуючи корок і кладучи пляшечку на місце.
- Ми вчора бачилися? - хрипким голосом запитав Валік.
Хлопець сидів на стільчику, обіпершись ліктем на стіл та підперши ним важку, після вчорашньої ночі, голову.
- А мені звідки знати? - трішки з насмішкою, проказала я. Хлопець злегка посміхнувся.
Моя голова ще й досі йшла обертом. Таки я вчора перепила.
- Ви вчора пів ночі проговорили і розпили на двох пляшку Джек Деніалса, - невдоволено промовила дівчина, що курила у прочинене вікно.
Я пам'ятала з вчорашнього вечора, судячи з усього, дуже мало. Але точно пам'ятала, що вона постійно залипала до Валіка.
- Ого-го, а я то думаю, чого башка розривається, - промовив хлопець дивлячись на мене.
З Валіком ми були знайомі не давно та й те, завдяки Олі. Чомусь кожна наша зустріч супроводжувалась довгими розмовами і випивкою. Ми ніколи не розглядали одне одного як хлопця і дівчину, лише як друзів. Можливо, якби ми зустрічалися за інших обставин, а не як собутильники, ми б могли стати реально класними друзями.
Я просиділа ще кілька хвилин у хлопця в квартирі і швиденько зібралася додому.
Дорогою мене постійно мучали думки про Сема: Цікаво, чи знає він де я? Чи думає про мене? Чи хвилюється? Ні це зовсім не романтичні переживання про коханого - це страх. Страх що він таки знає. Тоді мені не допоможе вже нічого...
Проїхавшись в старій, смердючій маршрутці, де мене з бодуна мало не знудило, я поспішила додому.
В моїй кімнаті було прохолодно, вчора зранку я залишила вікно відчиненим і воно пробуло таким цілу ніч. На кухні стояла недоїджена Вікою та Олегом піца і я вирішила, що нічого страшного не відбудеться, якщо я з'їм шматочок.
Я сіла за кухонний стіл, підігнувши ногу під себе і впала в роздуми.
За час мого перебування в місті багато чого змінилося. Як мінімум моя фігура, з дівчинки з апетитними формами та невеличким животиком я перетворилася на, як сказала б моя мати, худорбу. Я схудла на вісім кілограм.
Я відкусила кусочок холодної піци, мій живіт приємно занив.
На кухню зайшла Віка. Мої очі сильно округлилися. Я швиденько перевела погляд з неї на її піцу і підвелася.
- Вибач що я...
- Нічого, нічого, - дівчина усміхнулася, - Не переживай. Давай я тобі її загрію, - запропунувала вона.
- Було б добре, - ніяково відказала я сідаючи на стільчик.
Дівчина поклала кілька шматочків піци на тарілку та відправила в мікрохвильовку. Віка обіперлася на кухонну тумбу і обережно запитала:
- У тебе проблеми з грошима?
- Трішки, - присоромилено відповіла я.
- Якщо що, я завжди допоможу, - підбадьорила мене дівчина.
Віка завжди була класною сусідкою, але я ніколи не зловживала її добротою і зараз не хотіла.
- Дякую.
Я справді цінувала її і її бажання допомогти.
На кухню зайшов Олег. Він щиро посміхнувся мені й Віці.
- Привіт, - промовив він.
- Привіт, - усміхнено відповіла я.
- Добрий ранок киць, - хлопець підійшов до брюнетки та поцілував її губи, ніжно обхопивши долонями її руки.
Вони завжди були такими милими. Я мимоволі посміхнулася. Мікрохвильовка саме запищала, сповіщаючи про готовність піци.
Я акуратно прошмигнула повз пару, витягла з мікрохвильови шматочок піци та вийшла з кухні.