За межами Клану | Фанфик по Котам Воякам

Розділ 7 | Віче Клану

Морозний вітер війнув в обличчя Світлолапки, коли вона увійшла в гамірний табір через інший хід. Ніхто так і не помітив, що вони з Крапком ходили на прогулянку.
Киця була в піднесеному настрої, вперше за стільки часу почувалася настільки розслабленою і радісною.
- Нічого не хочеш мені сказати?!
Святий Зореклане!
Звичкою Рудошуба було з'являтися нізвідки і лякати провинившихся новаків до смерті. Світлолапка відразу позадкувала при виді грізного виховника. Вона й не знала що йому сказати про вчорашній інцидент на тренуванні.
- Ти дедалі більше мене розчаровуєш. Будеш чистити кубло старійшин і охороняти заручника. - Крижаним голосом мовив рудий вояк і пішов геть. Його другою звичкою було карати новаків нудною роботою.
Та киця зітхнула з полегшенням - це точно не найгірше, що можна було вигадати! Вона відразу подалася до новацького кубла, розказати новину.
- Ряболааапе! Я тепер теж зневажений шматок лайнаа! - З неочікуваним позитивом Світлолапка влетіла в кубло. Її брат, як завжди сонний зранку, здивовано глянув на сестру.
- Я покарана! Мені сказали прибирати в кублі старійшин і охороняти Крапка!
- Давно я не бачив тебе такою веселою, а тим паче з приводу покарання. - Скептично мовив Ряболап - А тепер дай мені поспати ще трохи.
Чи можна було очікувати іншої
реакції? Новачка вже було розвернулась, аби вийти, та раптом відчула чийсь погляд, що пропалював її спину. Хутро стало дибки від цього неприємного відчуття, і киця повернула голову. Бурштинові очі Сіролапки
незмигно дивились на неї.
- Не думай, що я не зрозуміла. Це все через того кицюню? - Сіра новачка підхопили кігтиком шматок моху і елегантно жбурнула його в Світлолапку - Ти рада тому, як тебе покарали. Ти проводитимеш більше часу з ним!
- Н-не розумію про що ти!
Що, всі в Клані бажають зіпсувати мені настрій??
Світлолапка вибігли з кубла, обійшла його ззаду, і, ледь не врізавшись в Снігокрилу, дісталась колоди, де відпочивав Крапко. Вона в кількох словах описала
йому своє покарання.
Котик лише засміявся:
- Це ж добре, чи не так?
***
Сонце заходило вже тричі з того дня, і все йшло в одному темпі.
Світлолапка проводила багато часу з Крапком, відсторонена від тренувань, а Ряболапа, навпаки, все більше навантажували роботою.
Цього вечора коти зібрались під Високим Виступом, на віче Клану перед Зборищем.
- Ми повинні вирішити проблему з Щасливим Кланом. Патрулі почали помічати його запахи на нашій території, а, зважаючи на те, що вони пригрозили відібрати її в нас, якщо не об'єднаємося добровільно... - Срібнозір перевів подих, перш ніж продовжити - Якщо ми побачимо когось з них, то потрібно, не вагаючись, нападати. Також щодня я відправлятиму кількох котів на територію Двоногів, можливо нам вдасться знайти, де вони оселилися, і прогнати назавжди. Інакше нас самих проженуть.
- Ми будемо вбивати всіх кицюнь, що забредуть на нашу територію! - Вигукнув воєвода Воронохвіст.
- Лише тих, що із Щасливого Клану... - Тихо сказав Срібнозір. Напевно, Воронохвіст переконав його в цьому методі! Сам провідник би ніколи не наказав би нападати першими.
- А як щодо заручника? - Спитала Злотосерда.
- Він теж з Щасливого Клану, звісно ж ми мали давно його вбити! - Воєвода впевнено викрикнув ці слова, не давши Срібнозору й рота відкрити.
- Він лише малий новак, яка нам від нього може бути шкода? - Подала голос новачка медикішки, Снігокрила - Ми вилікували його рану на лапі, то що тепер, вбивати?
- Відпустимо, і хай котиться своєю дорогою. Він нам не загроза - Підтримав її Тигросерд.
Світлолапка теж хотіла висказатися на захист Крапка, аж тут Воронохвіст застрибнув на Високий Виступ, штовхнувши Срібнозора плечем. Перш ніж хто-небудь зреагував на таке нахабство, воєвода сказав:
- Подумайте самі! Ось зараз він втече до своїх друзів - кицюнь, розкаже їм все - все про наш табір, про план захисту і патрулі. Та вони не зволікаючи нападуть на нас! Невже життя цього нікчемного кицюні варте безпеки Клану?
Воронохвіст вмів переконувати, і коти, очевидно, розривались між страхом за Клан і небажанням замочити лапи кров'ю. Та Світлолапка відчувала лише обурення, і, можливо, переживала за друга. Вони не посміють вбити його!
- Мені потрібно порадитися з Зорекланом після Зборища, Воронохвіст проведе мене до Місячного Ставу. А поки я нічого сказати не можу. - Слова Срібнозора, очевидно, не задовольнили воєводу, але той вже нічого не говорив. - А тепер щодо самого Зборища. Воно буде досить важливим, адже треба буде розповісти іншим про можливу загрозу від Щасливого Клану, а також про лиса, що бродить десь недалеко.
Далі Світлолапка не слухала, бо провідник просто перелічував котів, що мали йти на Зборище. Ні про неї, ні про Ряболапа не згадав.
Ось загін вже вийшов з табору, а ті, хто залишився, розійшлися спати. Світлолапка чомусь не поспішала. Холодний вітер колихав її не надто густу шубку.
Раптом вона здригнулася, та не від морозу. Гілка зліва від неї хруснула, коли на неї наступила чиясь лапа.
- К-крапко?