Цей фанфик по серії книг "Коти Вояки" розповідає про життя і пригоди новачки Світлолапки. Продовження щотижня. Фанфик також можна знайти на моїй сторінці в інстаграмі - kitty_warrior_ua. Приємного читання!)
— Хто? Тіньовий Клан? - Скрикнула Злотосерда. Золохвіст похитав головою. — А який тоді?! — Це кицюні. Світлолапка з Ряболапом перезирнулися. Кицюні? Напали? Злотосерда засміялась: — Та навіть Чорниш зміг би справитися з кицюнею. З чого такий галас? — Я справді міг би! - Нявкнув Чорниш, — Покажіть мені цих кицюнь! Котик почав гратися з клубком моху, вдаючи, ніби змагається з ворогом. Золохвіст глянув на брата (він був сином Злотосерди з першого виводка): — Їх майже десятеро, вони сильні і м'язисті... Направляються до табору, а всі вояки в патрулі чи на полюванні! Коти занепокоїлись. — Хто є за межами ясел? — Спитала Лисохутра. — Лише старійшини і Жовтоока — Золохвіст говорив про медикішку, — Вогнешуба я не рахую, бо в нього зламана лапа, він не зможе битися. — Я зможу! — Сказав Ряболап, — Нам треба наступати негайно, щоб ці кицюні не дістались до табору. — Може, треба збігати за підмогою? — Спитала Злотосерда. — Ми не можемо ризикувати, відсилаючи з табору ще більше котів. — Золохвіст явно нервував, проте Світлолапку дратувало те, що він поводився як головний. — Я піду з вами в наступ, а Чорниша залишу з Лисохутрою. — Сказала Злотосерда. Чорниш запротестував: — Я можу піти з вами! Я ж вже майже новак! Золохвіст перезирнувся з мамою. Було б нерозумно відсилати кошеня в битву, та чи може воно якось допомогти? — У мене є для тебе важливе завдання, ти зможеш знайти мисливський патруль? Він, мабуть, відійшов недалеко. Передай їм, що на Клан збираються напасти, і щоб бігли на поміч. Чорниш аж застрибав від радості: його перше завдання! Злотосерда не поділяла захоплення свого молодшого сина, але нічого не сказала. Натомість Золохвіст покликав її, Світлолапку та Ряболапа до виходу з ясел. Чорниш також вийшов та побіг за патрулем. ***
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Злотосерда, Світлолапка, Золохвіст і Ряболап стежили за кицюнями з-за кущів. Їх справді було з десяток, на кількох з них були ошийники. Вони рухались повільно, на кожному кроці зупиняючись понюхати повітря, тож Громові коти могли не виходити з засідки. — Якщо підмога не встигне до того, як вони підійдуть до табору, доведеться нападати, аби їх затримати. — Дуже тихо прошепотів Золохвіст. "Поки що не все йде так погано. Тим паче, можливо, ці кицюні прийшли з миром" — подумала Світлолапка, хоч їй самій мало в це вірилось. Вони явно були вороже налаштовані, а в двох новаків, королеви й щойно висвяченого вояка проти них не було шансів. Залишалось сподіватися, що Чорниш встигне привести підмогу. — Агов ви, мишомізкі бовдури! — Раптом зі свого укриття вистрибнув Ряболап, — Хто ви такі і чого вам треба? Повертайтеся назад до своїх Двоногів! Ні! Це не за планом! — Заткнись, ідіоте! — Шикнула на брата Світлолапка, та було запізно... Кицюні, всі як один, обернулись до Кланових котів. На обличчі Злотосерди застиг вираз жаху, Золохвіст низько пригнувся до землі. — То це так ви зустрічаєте гостей?
